У неділю розпочиналося приготування молодих до шлюбу – церковного вінчання. Батьки благословляли молодих хлібом і сіллю і виряджали з почотом ( Бояр, дружок, свах) до церкви, а самі на вінчання не йшли. Притаманне лише пануючому класові (до 15-16 ст.). З 16 ст. церква нав’язується народу. Ще у 18 ст. вінчання весілля відбувалося в один день. Обряд виконувався відразу після сватання, але жили окремо. Якщо хтось з молодих помирав до весілля то інший вважався не одруженим. 1744 указ Синоду про те що мали вінчатися в день весілля і жити разом. Вінчання поступово стало невід’ємним елементом самого весілля, укладання рук.
