Столипін - в російській історії поч. 20 ст. відомий як реформатор і державний діяч, зіграв значну роль в придушенні революції 1905-1906 рр.В квітні 1906 р. -> пост міністру внутрішніх справ, Микола ІІ -> розпуск уряду разом з Держ.думою -> Столипін – новий прем’єр-міністр -> провів ряд законопроектів – столипінська аграрна реформа».Наприкінці XIX-початку XX ст. селянське питання - одне з найбільш злободенних. Причини проведення :масові селянські виступи збільшення бідної частини сільського населення зростання недоїмок низький рівень врожайності. Політичні партії, діячі - включали в свої програми пункт рішення селянського питання, складали свої аграрні програми. У більшовиків одним з авторів аграрної програми був В.Л. Ленін, у есерів - В.М. Чернов, у кадетів - А.А. Кауфман, у народників - В.П.Воронцов і т.д.Предмет суперечок партій: ГромадаФорми власності і володіння землеюХарактер селянського господарства, шляхи його розвитку. Перед П.А. Столипіним, після призначення 26 квітня 1906 на посаду міністра внутрішніх справ – завдання - проводити новий курс внутрішньої політики, одна з основних складових - аграрна політика по відношенню до селянства, н амагання усунути неефективність селянського господарства, здавлювання архаїчними нормами общинного укладу життя.Перетворення стосувалися декількох державних сфер: Земська реформа - більш широке поширення по країні органів земського самоврядування, на заміну реакційним дворянським і шляхетським (в Україні) органам владиПромислова реформа - нові правила в трудових відносинах, необхідні в умовах формування класів промисловців-капіталістів і робітників. Найважливіша – сільськогосподарська реформаКрок до подолання кризи в сіл.госп. - видання указу Уряду Сенату про доповнення деяких постанов чинного закону, що стосуються селянського землеволодіння та землекористування »від 9 листопада 1906 р. – база аграрної реформи Столипіна.Указ,реформа -> ціль: руйнування колективного землеволодіння сільського суспільства і створення класу селян - повноправних власників землі.1 розділ указу - 18 статей-доповнень до 12 статті Загального положення про селян. Один з головн.елем. - 1 стаття I розділу, селянин мав право отримання надільної землі на громадському полі у власність, в т.ч. з правом викупу надлишків землі по цінах 1861 г. (стаття 3) Стаття 2: якщо більше 24 років не було спільних переділів - виплата за надлишки не потрібна. Статті 4-11 - уточнюють деталі переведення землі в особисту власність. Стаття 12 - обумовлює можливість селянина вимагати замість кількох ділянок видачі землі по можливості в одному місці.2 розділ указу - 4 доповнення до порядку про відчуження надільних земель, які перебували у подвірному володінні. 3 розділ - 2 статті, доповнюють права селян на ділянки надільної землі, що складається в подвірному володінні.4 розділ - обумовлює перехід цілих суспільств, як з общинним, так і з подвірним землеволодінням до володіння в відрубних ділянках за рішенням двох третин голосів селян на сході. За новими власниками зберігалося старе право користування неподільні общинними землями (луки, пасовища, ліси, незручні землі, проїзди).Указ став законом після видання 14 червня 1910 Закону про зміну і доповнення деяких постанов про селянське землеволодіння. Саме зняття заборони на вихід з общини стало основою реформи Столипіна в Аграном сфері.Наслідки: Аграрна реформа досягла своїх цілей лише частково, але результати все ж - позитивні:Збільшилися земельні оброблювані площіВідбувся значний перерозподіл надільної землі(більше 2 млн. домогосподарств отримали одноосібні ділянки)Збільшилася забезпеченість селянства інвентарем в 1,5 рази, залізних борін в 2,4 разиЗбільшилося число створюваних кооперативівЗ 1901 по 1911 рр. дохід від зернових і технічних культур зріс з 1,7 до 3,4 млрд. руб.; дохід на душу населення збільшився з 30 до 43 руб.
Зміцнилися фермерські господарства - перейшло 10,3% всіх селянських господарств на шлях приватного землеволодіння у формі хуторівКонстатація: реформа мала прогресивний вплив на сільське господарство Росії. Проте реформи і нововведення - не вирішували всіх проблем села, бідність залишалася як і раніше звичної рисою села, відносини між різними верствами населення були досить загостреними, у тому числі, через нерівний доступ до кредитів.
