політична акція російського самодержавства, що призвела до розгону 16 (3) червня 2-ї Державної думи Російської імперії та видання нового виборчого закону, який фактично забезпечував владі цілковите панування в 3-й Державній думі. Новий виборчий закон був опублікований без погодження з Державною думою і Державною радою Імперії, що було грубим порушенням імператорського Маніфесту 17 жовтня 1905. Кількість виборщиків від робітників та селян зменшилася з 46 до 24,8 %, водночас число виборщиків від поміщиків і великих промисловців зросло до 64,5 %. Загальна кількість депутатів 3-ї Думи порівняно з 2-ю Думою було зменшено. Події 16 (3) червня 1907 викликали хвилю обурення в Російській імперії в цілому та в Україні зокрема. Так, страйки протесту, спрямовані проти розгону імперіалізмом 2-ї Державної думи, відбулися 17 (4) травня 1907 на ряді підприємств Києва. Разом із тим, 3-тя Державна дума, обрана на підставі нового закону і скликана в листопаді 1907, завдяки своїй активній співпраці з реформаторським урядом Петра Столипіна спромоглася зупинити хвилю революційного терору й стабілізувати ситуацію в державі. Революція 1905-1907 р отримала і великий міжнародний резонанс. Вона сприяла підйому страйкової боротьби робітників і Німеччини, Франції, Англії, Італії, Австро-Угорщині, Бельгії. За особливо значним було її вплив на країни Сходу, де сталися антифеодальні революції: в 1905-1909 рр. - В Ірані, в 1908 р - в Туреччині, в 1911 1913 рр. - У Китаї, розгорнулося національно-визвольний рух на Балканах, в Індії та Індонезії.
