Російсько-японська війна 1904-1905р.р. виникла в результаті загострення боротьби між Росією і Японією за розділ відсталих напівфеодальних держав - Китаю та Кореї.
Основна причина Російсько-японської війни - зіткнення російських і японських інтересів на Далекому Сході. Швидко розвивається Японія була зацікавлена в розширенні свого економічного простору, нових ринках збуту. Японські мілітаристи висунули програму створення Великої Японії, в яку, крім територій багатьох азіатських країн, повинні були увійти також російські території: Примор'ї (поблизу Владивостока), Забайкаллі, Сахалін, Камчатка. Російська ліберальна буржуазія виступала проти війни з Японією і пропонувала шукати ринки збуту на Балканах, в Малій Азії, в Персії. Військовий міністр О.М. Куропаткин попереджав царя, що війна буде вкрай непопулярною. Але більшість дворянства, міністр внутрішніх справ Плеве активно проводили ідею про те, що маленька переможна війна зможе відвернути народ від антиурядових виступів. За характером ця війна була загарбницькою з обох сторін.
В кін. 19 — на поч. 20 ст. Росія і Японія значно посилили свою активність. Японія внаслідок японо-кит. війни 1894—95 домоглася відторгнення від Китаю значних територій. Росія, з свого боку, 1896 уклала договір з Китаєм на будівництво Китайської Чанчуньської залізниці, 1898 — орендувала Квантунський п-ів з Порт-Артуром. Під час придушення Іхетуанського повстання (1899—1901) царські війська 1900 окупували Маньчжурію. Занепокоєні зміцненням позицій Росії та Японії в Китаї, ін. імперіалістичні країни намагалися підштовхнути обидві держави на розв'язання збройного конфлікту. Англо-япон. угода 1902 сприяла підготовці Японії до війни. Правляча верхівка Росії розраховувала на легку перемогу у війні проти Японії, вбачаючи в цій перемозі можливість зміцнити своє становище і відвернути наростаючу революцію. Вважаючи Японію слабким противником, Росія не готувалася належно до війни. Сили Японії на поч. війни на Далекому Сході значно переважали російські (япон.— 375 тис, рос. — бл. 98 тис. чол.). Війна почалася раптовим нападом вночі проти 27.І (9.ІІ) 1904 япон. флоту на рос. ескадру в Порт-Артурі. Того самого дня в нерівному бою в кор. порту Чемульпо героїчно загинули крейсер "Варяг" і канонерський човен "Кореєць". Лише 28.І (10.ІІ) Японія офіційно оголосила війну Росії. Ця війна була ворожою інтересам трудящих обох країн. Бойові дії розгорталися на морі і на суші. Япон. флотові вдалося блокувати рос. ескадру в Порт-Артурі. Це дало змогу япон. командуванню перекинути і сконцентрувати сухопутні війська на материку. В квітні 1904 почалися бойові дії сухопутних військ. Після боїв на р. Ялу, під Цзіньчжоу і Вафангоу (квітень — червень 1904) рос. армія змушена була залишити Корею і Ляодунський п-ів. ЗО.VII почалася блокада Порт-Артура. Бойові дії на суші показали повну бездарність царського командування. Поразки рос. армії під Ляояном (серпень 1904), безрезультатні кровопролитні бої на р. Шахе (вересень —жовтень 1904), падіння Порт-Артура поразки в Мук-денському бою 1905, Цусімському бою 1905 викликали у народів Росії гнів і обурення і прискорили початок революції 1905—07 в Росії. Більшовики на чолі з В. І. Леніним з перших днів війни зайняли чітку антивоєнну позицію, викриваючи імперіалістичний характер війни, закликаючи до боротьби проти самодержавства. Широку пропаганду проти війни розгорнули більшовицькі організації всієї Росії.
Випускали антивоєнні листівки. В Харкові, Одесі, Катеринославі, Миколаєві в листопаді — грудні 1904 під керівництвом більшовиків відбулись антивоєнні політ. демонстрації. Все це примусило царизм поспішити з укладенням миру з метою сконцентрувати сили на придушенні революц. руху, що охопив усю країну. В мирі була заінтересована і Японія: сили її теж підірвала війна, в країні зростали антивоєнні настрої. При посередництві США було підписано Портсмутський мирний договір 1905, за яким до Японії відійшли Квантунський п-ів з Порт-Артуром і пд. частина о. Сахалін.
