Кавказька війна — військовий конфлікт у 1817–1864 рр. між Російською імперією та державними утвореннями тубільного населення Північного Кавказу, спричинений загарбницькою політикою Російської імперії. Боротьба кавказьких народів набула виразного релігійно-ідеологічного напряму, який отримав назву "мюридизму" (мюрид – мусульманин, який присвятив себе духовному вдосконаленню в ім'я "зближення з Аллахом"). Частиною мюридизму був джигад, який закликав до "священної війни" проти "невірних". – 1828 р. – на чолі руху мюридів став аварець Газі Магомед, який отримав звання духовного лідера мюридів.
– 1830 р. – Газі Магомед закликав горців до джигаду проти Росії.
– 1832 р. – другим імамом став Гамзатбек, який прагнув поширити свою владу за рахунок Аварії, всього Дагестану, але його швидко вбили.
– 1834 р. – третім імматом було проголошено Шаміля, сина аварського узденя (вільного селянина). Шаміль був глибоко релігійною та водночас освіченою людиною (знав арабську мову, літературу, філософію та право), мав військовий досвід у війнах з росіянами.
– Шаміль побудував військово-теократичну державу – імамат, ядро якої творила більшість дагестанських етносів і чеченців. Було запроваджено грошові пені, печатку, герб, державний прапор; створено дисципліновану регулярну армію, поділену на тисячі, яких очолювали наїби. Загальна чисельність військ Шаміля (разом з ополченням) становила 20-30 тис. осіб, серед них 6 тис. кінноти.
↓ Загострення конфлікту з Росією.
– 1839 р. – три місяці тривала облога резиденції імама.
– 1844 р. – Шаміль захопив укріплення чорноморської берегової лінії, Аварію, відновив владу в Дагестані.
– 1846 р. – імам вступив до Осетії й Кабарди, намагаючись відсунути кордони своєї держави на захід і в перспективі приєднати Черкесію.
– 1844 р. – новий намісник Кавказу М. Воронцов змінив тактику і замість окремих каральних експедицій почав планомірне просування в гірські райони. Поступово кільце блокади навколо території імамату звужувалося.Частина наїбів зрадила Шаміля і розпочала сепаратні переговори з російським командуванням. Напередодні Кримської війни Шаміль домовився з османським урядом про спільні дії проти росіян у Закавказзі.
– 1853 р. – 15-тисячний загін Шаміля спробував прорватися до Тифліса, але зазнав невдачі.
– 1854 р. – османська армія почала наступ на Тифліс + армія Шаміля. Але стався конфлікт, Шаміль повернувся.
– 1854 р. – прорив Шаміля до Кахетії, але короткочасний.
– Після Кримської війни російський уряд зосередив на Кавказі до 200 тис. солдатів.
– 1857-1858 р. – завоювання Чечні.
– 1859 р. – було оточено резиденцію Шаміля, який вирішив припинити боротьбу. Але підкорення Чечні та Дагестану ще не означало закінчення Кавказької війни: опір черкесів й адигів:
– 1859 р. – черкеси, очолені Магомедом Еміном визнали себе переможеним і присягнув Росії. Але османи підтримували їх частковий опір
– 1861 р. – Росія висунула ультиматум черкесам → військове проникнення вглиб Північно- Західного Кавказу.
1863-1864 рр. – російські війська захопили всю територію Західного Кавказу. У травні 1864 р. взяли штурмом Кбааду – останнє вогнище опору черкеського племені убихів → закінчення Кавказької війни. Не менше 400 тис. горців залишили свою батьківщину і переселилися до Туреччини.Завоювання гірського Кавказу виявилося для Росії надто виснажливим:
– загинуло, було взято в полон, пропало безвісти 77 тис. солдатів і офіцерів Кавказького корпусу.
– 40-50-ті роки XIX ст. утримання Кавказького корпусу і ведення війни коштувало державній скарбниці 10-15 млн рублів щорічно (майже одна шоста державних.
