Поняття введено в практику в 30-ті рр. 19 ст.: проблема боротьби балканських народів проти османів із розпочавшимся розпадом Османської імперії та суперництвом Австрії (з 1867 р. – Австро-Уг.),Британії, Пруссії, Росії, Італії, Франції за розподіл турецьких володінь. Причини загострення: 1) падіння могутності Османської імперії. 2)загострення протиріч між європейськими країнами та Близькому Сході,викликане боротьбою за розподіл світу.Охоплення стратегічних регіонів Близького Сходу: Суецьких перешийок, Єгипет, Сирія, Балканський півострів, чорноморські проливи, частина Закавказзя. Причини втручання Росії: 1) Задля безпеки південних кордонів і господарського освоєння Півдня країни з ростом торгівлі через чорноморські порти. 2) Побоювання, шо розпад Османської імперії зробить Росію легкою здобиччю для більш сильних європейських держав. 3) Укріплення позицій на Балканах, щоб завадити експансії європейських держав.4) Спирання на підтримку слов'янських народів, які орієнтувалися у нац.-визвольному русі на допомогу близької за вірою країни. Покровительство правосл населенню – привід для втручання. Використовування визвольної боротьби на Балканах. Під час повстань у Європі (Іспанія, Неаполь, Франція, Польща) «східна проблема» відійшла на 2й план. Тому після цього – загострення проблеми. 20-ті-50-ті рр. 20 ст. – 3 кризові ситуації: 1) Повстання в Греції 1821 р.; 2) Поч. 30х рр. – війна Єгипту проти османів, загроза розпаду Османської імперії. 3) Конфлікт мід провославними та католіками за «палестинські святині» – привід до Кримської війни. Греція: готувалося повстання за підтримки греків-емігрантів з Росії (голова – Алекс. Іпсіланті). Жорстоке придушення повстання греків з боку турків. 2 погляди на проблему в Росії (за Александра І): 1) Допомога грекам, престиж Росії, використовування ситуації в своїх інтересах. 2) Проти допомоги, опасіння загострення відносин з європейськими державами.За Ніколая І: пошук компромісу. Перемовини з Англією. 23 березня 1826 р. – підписання Петербурзького протоколу. Росія і Англія – посередники між султаном та повсталими греками. Разом вимагають від Туреччини автономію для Греції → султан проти → 1827 р. – битва в бухті Наварино, розбито турецько-єгипетський флот. Але: спільна перемога не зняла протиріч між європ державами. Англія: намагалася «зв'язати руки» Росії на Близькому Сході, розпалювала настрої в Ірані, який хотів повернути Закавказзя. Це призвело до конфлікту з Іраном. Декабристське повстання – шанс для шахів. 1826 р. – вторгнення шахської армії в Закавказзя, наступ на Тифліс. Вер 1826 р. – поразка іранського війська, перенесення військових дій на територію Іраку. 1827 р. – російська армія захопила Нахічеванью і Еріванью (Сх. Арменія). 1828 р. – Туркманчайський договір. 1) Росія отримує Східну Арменію; 2) Іран виплачує контрибуції; 3) Росія тримає флот в Каспійському морі. 4) Переселення в Росію армянського народу Ірану. 5) Утворення Армянської області з рос адміністративним управлінням. Отже, Росія закріпила позиції в Закавказзі. Договір 1828 р. розв'язав Росії руки у конфлікті з Османською імперією. 14 квітня 1828 р. – Ніколай І оголошує війну Османській імперії.
