Велике значення мала реформа в державному селі в 1837- 1831 році. В квітні 1835 було утворено 5 відділення імператорської канцелярії спеціально для розробки проекту реформи державного села. На чолі бул П. Д.Кисельов. Влітку 1836 року була проведена ревізія в 5 губерніях, які відрізнялися за економічним розвитком. На основі зібраних даних Кисельов надав Миколі І доповідь, в якій описав основні напрямки реформи. Згідно цього плану держ село переносили з Міністерства фінансів і передане в утворене 26 грудня 1837 році Міністерство державного майна на чолі з Кисельовим. В 1838- 1841 роках введена ціла серія законодавчих актів про введення нового управління державним селом, про землеустрій селян, упорядкування податкової системи, організації початкової освіти, медичної та ветеринарної допомоги. Була введена 4 ступінчата система управління: губернія-округ-волость-сел.громада. У кожній губернії засновувалася Палата державного майна. В округ входили один або два повіти, в залежності від чисельності в них державних селян. На чолі округу був поставлений окружний начальник. Округи поділялися на волості з розрахунку близько 6 тис.душ чоловічої статі в кожній волості в свою чергу ділилися на сільські товариства приблизно по 1500 душ чоловічої статі в кожному. Сільське суспільство складалося з одного або кількох селищ. На місцях виборне сільське і волоське самоврядування. Зберігалося общинне землекористування. Оброк розраховувався по душах, однак враховувалася величина наділу і доходу. Для усунення оброчних платежів відповідно до прибутковості землі було проведено земельний кадастр (межування земель з їх оцінкою).Для усунення малоземелля передбачалося наділення селян землею з державного резерву а також переселення їх у малонаселені губернії. У великих поселеннях були створені каси дрібного кредиту, з яких нужденним селянам видавалися позики на пільгових умовах. Для вирішення продовольчого питання розширювалася "громадська заорювання, яка покликана була створити необхідний страховий резерв. На випадок неврожаїв влаштовувалися запаси зерна (запасні хлібні магазини). На селі відкривалися школи, медичні і ветеринарні пункти. Створювалися «зразкові державні ферми» для пропаганди серед селян новітніх прийомів землеробства.У державному селі західних губерній була ліквідована панщина і скасована практика здачі казенних селищ орендарям. У 1847 р Міністерству державного майна було надано право купувати за рахунок скарбниці дворянські населені маєтки.
Реформа 1837-1841 рр. в державному селі носила суперечливий характер. З одного боку, вона дещо пом'якшила земельну "тісноту", сприяла розвитку продуктивних сил, але, з іншого розширила дорогий бюрократичний апарат управління, створила дріб'язкову чиновницьку опіку над селянами і посилила податковий гніт, що викликало масові виступи державних селян у 1841-1843 рр. Хвилювання відбувалися в 28 губерніях загальна кількість їх учасників перевершувало 500 тис, чоловік. Найбільшого розмаху хвилювання придбали в Приураллі і в Поволжі, де селян більшою мірою відчули посилення адміністративного і податного гніту. У Пермській, Оренбурзької, Казанської і Таібовской губерніях
