Наполеон мав військовій план, яким передбвчалося розгромити російську армію у вирішальній прикордонній битві і навязати Росії кабальний мирний договір, який в свою чергу передбачав відторгнення від Російської імперії цілого ряду територій і входження Росії до антибританського військово-політичного союзу.
Російські війська, за планом генерала К.Л.Фуля, планували заманити наполеонівську армію вглиб країни, відрізати від ліній постачання і розгромити в районі Дриського укріпленого табору.
Дипломатична підготовка. Наполеон створив потужну антиросійську коаліцію, до якої входили Австрія, Пруссія, Нідерланди, Італія, Герцогство Варшавське, німецькі держави, а також збройні формування підкорених країн (зокрема, Іспанії).
Росія, вимушена під тиском Наполеона оголосити в 1808 р. війну Швеції, яка порушила континентальну блокаду, зуміла до 1809 здобути перемогу і по Фрідріхсгамскому мирним договором приєднати до себе Фінляндію. За Бухарестською мирною угодою з Туреччиною (1812 р.) Росія також убезпечила і свій південний фланг. Крім того, зі Швецією напередодні наполеонівського вторгнення був укладений таємний договір про взаємодопомогу, а Туреччина в роки війни зайняла нейтральну позицію, що також можна віднести до успіхів російської дипломатії. Однак крім Англії (яка в той час була втягнена у війну в колоніях) Росія на початку війни не мала союзників.
Співвідношення збройних сил. Французька армія була однією з найсильніших в Європі, у тому числі й тому, що Наполеон відмовився від рекрутчини і ввів загальну військову повинність з 5-річною службою. Величезною армією Наполеона, що вторглася в Росію, крім французького імператора, керували талановиті полководці Лан, Ней, Мюрат, Удіно, Макдональд та інщі визнані авторитети військової справи. Армія наполеонівської Франції нараховувала до 670 тис. чол. і за своїм складом була багатонаціональною. Лише половину її складали французи. Володіючи багатим бойовим досвідом, маючи в своїх лавах загартованих солдатів, у тому числі стару гвардію, вона, в той же час, втратила деякі якості часів захисту завоювань революції і боротьби за незалежність, перетворившись на армію завойовників.
Росія володіла армією в 590 тис. чол. Але Наполеону вона змогла протиставити лише близько 300 тис. солдатів, розосереджених на три основні групи уздовж її західних кордонів (армії М.Б.Барклая де Толлі, який обіймав, крім того, пост військового міністра, П.І.Багратіона і О.П.Тормасова). Але бойові якості російських солдатів, що встали на захист Батьківщини, виявилися вищими, ніж у загарбників. Головнокомандуючим російською армією на початку війни був сам Імператор Олександр I.
