Методологія - це спеціальна частина певної галузі науки або діяльності, що опікується збиранням, осмисленням та обґрунтуванням методів, що в них застосовуються; вивчає засоби, передумови, принципи організації пізнавальної та практично-перетворюючої діяльності.
В сучасному наукознавстві та філософії науки розрізняють три основні значення терміну методології: >це сукупність провідних методів певної науки із їх теоретичним обґрунтуванням; це є реконструкція науки, яка дозволяє виявити особливість її будови; цe є метатеорія науки, тобто рівень її самоусвідомлення.
Метод – сукупність прийомів та операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. Метод – це конкретизація методології, це способи, за допомогою яких пізнається предмет науки.
Методологія, таким чином, є теоретичною формою оброблення методу, а тому вона дуже важлива для будь-якої науки або ж для певних видів діяльності. Методологія також вказує на те, що метод може бути вироблений та обґрунтований лише на теоретичному рівні пізнання, а тому інколи кажуть, що метод - це теорія, запроваджена в дію, а теорія - це розгорнутий метод. Ясно, що методологія передбачає високий рівень функціонування знань та наукового самоосмислення.
Методологія виконує такі функції:
-визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища;
-направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна науково-дослідницька мета;
-забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається;
-допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки;
-забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці;
-створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах, і логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання.
На відміну від методології методика постає зібранням та розробленням ефективних способів використання та застосування певних методів у конкретних ситуаціях пізнання та діяльності, тому методика далеко не завжди передбачає наукові обгрунтування: вона може базуватися на певних, у т. ч. індивідуальних досвідах (тому методики можуть бути іменованими, наприклад, методика шкільного виховання за системою В. Сухомлинського).
Кожний метод включає в себе три основні складові: 1) описову складову, що окреслює, яких інструментів, якого обладнання, допоміжних засобів чи-то умов вимагає певний метод, які речі чи матеріали повинні бути задіяні у процес його застосування; це є, так би мовити, "Щодо методу; 2) операціональну або процедурну сторону, що наставляє на те, як саме та в якій послідовності слід здійснювати певні дії; це є "Як” певного методу; 3) концептуальну складову, що є інтелектуальним ядром методу і що передбачає обгрунтування самої можливості певним чином будувати метод; це є "Чому!" метода.
Концептуальна сторона методу, як правило, формулюється у вигляді певних принципів (наприклад, у фізиці "принцип простоти", "принцип відносностей”, "принцип доповнюваності” та ін.), вимог (як-от, наприклад, вимоги Р. Декарта до методу істинного пізнання), настанов (наприклад, принцип "Не нашкодь!" у медицині).
