Истина и правда - понятия разные. В повседневной жизни мы часто не различаем истину и правду, говорим, например, «я хочу знать правду». Но истина это - это термин, применяемый к знаниям, которые мы считаем достоверными, а не материальная вещь, которую можно потрогать. Говоря философски более точно - это гносеологическая категория, характеризующая знание в аспекте его отношения к действительности, а правда – этическая, нравственная. Правда характеризует тот факт, что человек говорит то, что думает и верит, что его слова истинны. Правду иногда сопоставляют с категорией «справедливость». Есть выражение «жить по правде», т.е. честно, открыто, и тем самым способствовать достижению истинного знания. Таким образом, между этими двумя понятиями имеется вполне определенное различие: правда — это нравственно ценная истина; не просто истина, а такая, которая дорога нам, которая вызывает сильное эмоциональное чувство. Поэтому истина одна, а правд может быть много.
Урахування як позитивних, так і негативних проявів пізнання підводить до думки, що його не можна відривати від цілості людини, що пізнає. Знання може мати суто інформативний характер, характер зовнішньої обізнаності і не зачіпати глибинних інтересів людини. Таке знання легко перетворюється на засіб діяльності і навіть на товар. Але, крім того, знання може бути органічним глибинам людської особистості, внутрішньо, іманентно зрозумілим людині через те, що воно здобуте шляхом «поту і крові».
У такому варіанті знання постає пов’язаним із намаганням досягти через пізнання найважливішого для людини: самопізнання, вищих життєвих сенсів, життєвого щастя та душевної рівноваги. Таке знання ми вже не можемо протиставляти ні людині, ні суцільності буття.
Сучасні дослідження наукового пізнання доводять, що і в науці позиція дослідника, його уподобання, світоглядні принципи і навіть темперамент можуть суттєво впливати на результати його пізнавальних дій. У зв’язку з цим поряд із поняттям істини в оцінці пізнання використовується ще й поняття правди. За загальним визначенням, правда — це істина, поєднана з життєвою позицією людини, пошуком, досвідом, здобутками та втратами. Якщо істина як ідеал науки передбачає відсторонене, об’єктивне окреслення того, що є, і таким, яким воно є, то правда синтетична, завжди чиясь, а не абстрактна. Правду не можна вилучити з реалій життя, з усієї гами людських почуттів, прагнень, страждань та сподівань. Тому мистецьке пізнання, як і творчість узагалі, ми оцінюємо не за допомогою поняття істини, а через правду, бо дійсність тут пoстає в окресленнях людського ставлення до неї.
Отже, правда характеризує знання і пізнання як людську, цілісну, особистісну позицію щодо світу і буття.
