Зв’язок свідомого та несвідомого розкрив, зокрема, австрійський психоаналітик Зігмунд Фрейд (1856-1939) наприкінці 19-на початку 20 ст.в рамках психоаналітичногопідходу.
В анатомії особистості він виділяв три взаємодіючі компоненти:
1. Воно - несвідомий компонент, який є успадкуванням людською організацією глибинним шаром, «киплячим котлом інстинктів», невгамовним потягів людини, які підкоряються принципу задоволення.
2. Я - свідомий компонент, Який є посередником між «Воно» і зовнішнім світом. «Я» виконує функцію впливу цього світу на несвідоме.
3. Над-я- це сукупність суспільних норм і стандартів поведінки, які виконують роль цензора (надсвідоме)
Аналізуючи Воно, Фройд виділив дві основні природжені інстинктивні потреби, які визначають психічну діяльність людини:
1) лібідозну (інстинкт самозбереження, потяг до життя, любов, сексуальний потяг);
2) агресивну (потяг до руйнування, смерті, війни).
Задоволення цих потреб стикається з перешкодами з боку навколишнього світу, суспільства. Тому вони витискуються і створюють сферу несвідомого. Однак інстинктивні потреби все ж таки прориваються, обходячи цензуру «свідомого» і виявляються у вигляді символів:
а) все, що виробляє людина (твори культури, мистецтва) - це символізація «витіснених у підпілля несвідомих потреб»
б) вони можуть проявлятися у різних формах повсякденного життя (обмовки, снобачення);.
в) міфи, народні звичаї - це також наслідок символізації витіснених біологічних потреб.
Взаємодія трьох компонентів:
«Я» звичайно перебуває у конфлікті, оскільки вимоги «Воно» і «Над –я» несумісні.
Тому «Я» постійно звертається до механізмів психологічного захисту, роль яких виконують:
а) сублімація - механізмі, який знімає напруження в ситуації конфлікту шляхом трансформації інстинктивних форм поведінки в більш прийнятні для індивіда та суспільства. (Конкретним випадком є переключення енергії лібідо на процеси творчості);
б) проекція – неусвідомлене наділення іншої людини притаманними для даної людині мотивами, рисами та властивостями;
в) витиснення. процес, в результаті якого неприйнятні для індивіда думки, спогади, переживання «виганяються» із свідомості і переводяться в сферу несвідомого, але при цьому вони продовжують впливати на поведінку індивіда і переживатися ним у вигляді тривоги, страху та ін.
в) заміщення – зміна обєкта, на який спрямовані почуття Включається тоді, коли пряме вираження почуттів стосовного даного об’єкта може мати загрозу і викликає тривогу.
Цей підхід використовувався для
а) спершу для лікування психічних захворювань,
б) а згодом застосував для пояснення ролі несвідомого у житті людини.
Позитивні моменти та дискусійні питання теорії Фрейда щодо свідомого та несвідомого:
1 Позитивні моменти: положення про складність та багатоплановість структури особистості; про свідоме та несвідоме; про внутрішні суперечності особистості).
2. Дискусійні моменти: мотивація людської поведінки пов»язується переважно з природженими, інстинктивними (сексуальними та руйнівними) потребами; визначається фатальний антагонізм між свідомим та несвідомим; між індивідом та суспільством.
Пізніше виникла потреба у подоланні біологізаторських поглядів на особистість, у соціалізації фрейдистської теорії особистості, що і було здійснено неофрейдистами:
К.Г.Юнг, А.Адлер, Е Фром та ін.
Один із його представників Е. Фром (1900-1980) – німецько-американський психолог, заперечив біологізм Фройда, переглянув символіку несвідомого, зміщуючи акценти з придушення сексуальності на конфліктні ситуації, зумовлені соціальними причинами, Він увів поняття «соціального характеру», трактуючи його як сполучну ланку між психологією індивіда й соціальною структурою суспільства.
