В ході предметного самовизначення філософії і її внутрішньої диференціації (спеціалізації) сформувалися наступні філософські дисципліни:
-онтологія (від греч. онтос - буття, суще) - вчення про буття (чи про першооснови усього сущого) : проблема буття розуміється тут в універсальному (всеосяжному) сенсі, аналізується буття (сам принцип існування), небуття (чи можливе неіснування, ніщо), буття матеріальне (природа) і ідеальне (ідея, думка, дух). Часто онтологія в історії філософії ототожнювалася з метафізикою (букв. те, що йде після фізики), оскільки буття розглядалося не як те, що існує, а як те, що дозволять усьому існувати, само цим існуючим не будучи;
- етика (від греч. эйкос - що відноситься до устоїв, характеру, поведінки) - наука про моральність, моралі як формам суспільної свідомості, про належне і правильну поведінку людини серед собі подібних; проблеми етики пов'язані з проблемами свободи волі, природи моральної поведінки і його принципів, справедливості, доброчесності, вищого блага, користі і щастя як наслідків людської поведінки;
- філософія історії (освоєння закономірностей історичного процесу).
Философия культуры вивчає специфику возникновения и становления культурных процессов, сущность и значение культуры, закономерности и особенности культурно-исторического прогресса.
Гносеология (эпистемология) представляет собой учение о знании (gnosis – знание, logos – учение). Основные вопросы: взаимосвязь субъектно-объектных отношений в познании; чувственное и рациональное в процессе познания; проблемы истины; эмпирический и теоретический уровни познания; метод познания, средства и закономерности; критерии истинности познания.
Логика является учением о формах мышления. Объектом изучения этики является мораль.
Эстетика определяет закономерности художественного отражения реальности человеком, сущность и формы преобразования жизни по законам красоты, изучает природу искусства и его значение в развитии общества.
Философия религии определяет особую религиозную картину мира, анализирует причины происхождения религии и различных религиозных течений и направлений.
Философия права исследует основания правовых норм, потребность человека в правотворчестве.
История философииизучает возникновение и развитие философской мысли, конкретные философские концепции, школы и течения, а также определяет перспективы развития философии.
Аксиология представляет собой философское учение о ценностях и их природе (от греч. axios – ценность и logos - учение), их месте в реальности, взаимосвязи друг с другом и различными культурными и социальными факторами, а также структурой личности.
Философская антропология исследует одну из важнейших проблем философии – проблему человека: выявление его сущности, анализ исторических форм его активности, раскрытие исторических форм его бытия. Основной круг проблем: природные, социальные и духовные факторы развития человека; сущность и существование, человек во взаимосвязи со Вселенной, сознательное и бессознательное, индивид и личность и т. д.
+ философия науки, философия языка, философия искусства и т.д.
