Поняття „організація” необхідно розуміти в двох значеннях.
Перше – процес, діяльність, що направлена на взаємодію людей, речей, ідей. Друге – форма виявлення спільної діяльності (організаційна структура – фірма, підприємство, корпорація, концерн та ін.). Перше значення включає процес об’єднання людей в єдине ціле з метою створення життєздатної, робочої стійкої системи.
Організація будь-якої системи вимагає такого підбору і поєднання її елементів, яке забезпечувало б гармонійне функціонування.
Система, а тим більше система управління, потребує організації.
Структурну організацію можна порівняти із скелетом підприємства. Структурна організація визначає, хто відповідає за певну функцію в загальному організмі підприємства, оскільки вона складається з переліку компетентних виконавчих органів, які функціонують в апараті управління. Наявність структурної організації є передумовою виконання управлінських рішень, оскільки при відсутності тих, хто виконуватиме рішення, саме воно втрачає раціональний зміст.
Необхідно виділити, що не всі зв’язки які існують на підприємстві визначаються його структурою управління. Так на підприємстві має місце документообіг, а також координування роботи служб, які не залежать від характеру повноважень та від їх розподілу, тому вони не відносяться до проблем структури управління в прямому розумінні.
^ Організаційна діяльність – це вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління підприємством. Вона має два аспекти:
поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії;
встановлення взаємин повноважень, які зв’язують вищі рівні управління з нижчими і забезпечують можливість розподілу та координації завдань. Щоб плани були реалізовані керівництво повинно знайти ефективний спосіб поєднання планів, з оптимальним результатом.Існує два осн аспекти орг-го процесу:1. Розподіл організації на підрозділи відповідно цілям і стратегіям.2. Делегування повноважень.(передача задач і повноважень особі, яка приймає на собі відповідальність за їх виконання). Повноваження являють собою обмежене право використати ресурси організації і направляти зусилля деяких її співробітників на виконання певних задач.У деяких випадках межі повноважень змінюють характер повноважень значною такій мірою, що необхідно розглянути відносини між рівнями повноважень, які виявляються у вигляді двох загальних типів. Сморіду означаються як лінійні і апаратні (штабні) повноваження, причому обидва типи можуть застосовуватися в різних формах. Апаратні (штабні) повноваження допомагають організаціям використати фахівців без порушення принципу єдиноначальності. Штабні повноваження включають рекомендаційні повноваження, обов'язкові узгодження, паралельні і функціональні повноваження.Адміністратівній апарат виконує багато функцій в сучасних організаціях: консультативний, обслуговуючий і особистий аппарат.Лінійні повноваження - це повноваження, які передаються безпосередньо від начальника до підлеглого і далі до іншим підлеглим. Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління організації. Процес створення ієрархії називається скалярним процесом.
