Сутністю японської моделі є керування людьми. При цьому японці розглядають не однієї людини (особистість), як американці, а групу людей. Крім того, у Японії склалася традиція підпорядкування старшому за віком, позиція якого схвалюється групою. Основним предметом керування в Японії є трудові ресурси. Ціль, що ставить перед собою японський керуючий – підвищити ефективність роботи підприємства в основному за рахунок підвищення продуктивності праці працівників. Тим часом у європейському й американському менеджменті основною метою є максимізація прибутку, тобто одержання найбільшої вигоди з найменшими зусиллями. Японці схиляються перед працею. В ієрархії цінностей японського народу праця коштує на першому місці. Японці випробують задоволення від добре виконаної роботи. Тому вони згодні терпіти тверду дисципліну, високий ритм роботи, велику напруженість праці і понаднормову роботу. Відхід від устояних звичок викликає в них невдоволення. На японських підприємствах працівники трудяться групами, спільно і підтримують один одного. Найсильнішим засобом мотивації в Японії є «корпоративний дух» фірми, під яким розуміється злиття з фірмою і відданість її ідеалам. В основі «корпоративного духу» фірми лежить психологія групи, що ставить інтереси групи вище особистих інтересів окремих працівників. Для великих японських фірм характерна система «довічного наймання», що охоплює до 30% загального числа найманих робітників.
Американська модель увібрала у себе основи класичної школи, засновником якої є Анрі Файоль. Американці Лютер Гьюлік і Ліндал Урвік зробили багато для популяризації основних положень класичної школи. Згодом інші американські автори внесли в систему принципів керування чимало доповнень, уточнень і змін. Класична школа вплинула на формування всіх інших напрямків в американській теорії керування. Сучасний американський менеджмент у такому виді, який склався в даний час, базується на трьох історичних передумовах: 1.Наявність ринку. 2.Індустріальний спосіб організації виробництва. 3.Корпорація, як основна форма підприємництва. Сучасна американська модель менеджменту орієнтована на таку організаційно-правову форму приватного підприємництва, як корпорація (акціонерне товариство), що виникло ще на початку XІ ст. Найважливішою складовою частиною планової роботи корпорації є стратегічне планування, що виникло в умовах насичення ринку і уповільнення росту ряду корпорацій. В даний час у США одержали поширення чотири основні форми залучення робітників до керування :
1. Участь робітників у керуванні працею і якістю продукції на рівні цеху.
2. Створення робочих рад (спільних комітетів) робітників і керуючих.
3. Розробка систем участі в прибутку .
4. Залучення представників робітників у ради директорів корпорацій.
