Значення вивчення лексики і фразеології в школі:
– стимуляція постійного збагачення словникового запасу;
– формування ознак культури мовлення – точності, чистоти, виразності, багатства, різноманітності, емоційності, образності;
– передумова якісного засвоєння мовних і мовленнєвознавчих понять – граматичних і стилістичних.
Теоретичні засади трьох груп:
• психологічні чинники;
• лінгвістичні відомості про слово як центральну одиницю мови;
• методичні основи навчання лексики і фразеології.
Основні психологічні чинники, на які спираються методика лексики і фразеології:
1. Мислення (самостійність, швидкість, глибина, рівень продуктивності (понятійний));
2. Пам’ять (короткочасна/ довготривала, мимовільне і довільне запам’ятовування; вербальна, образна);
3. Сприймання (слухове, зорове, дотикове, кінетичне; повнота, точність і швидкість сприймання; аналітичний, синтетичний або аналітико-синтетичний тип сприймання);
4. Увага (мимовільна, довільна, адитивна, після довільна, адитивна, візуальна; якість уваги – стійкість, переключення, концентрація, обсяг і розподіл);
5. Мотивація навчання (забезпечення своєрідності засобів і способів навчання – зовнішнє і внутрішнє; віддалена, близька, пізнавальна, інструментальна і комунікативна).
Мета навчання лексикології полягає в засвоєнні учнями кількісного і якісного складу української лексики; шляхів і джерел її збагачення; функціонування лексичних одиниць в різних стилях мовлення.
Принципи навчання лексики і фразеології:
• принцип системності;
• принцип комунікативності;
• лексико-граматичний – зіставлення граматичних і лексичних значень;
• функціональний – стилістичне розмежування слів;
• лексико-синтаксичний – зіставлення слова і словосполучення;
• позамовний (екстралінгвальний) – зіставлення слова з відповідними реаліями і поняттями;
• контекстний – синтагматичні зв’язки в контексті.
МЕТОДИ НАВЧАННЯ:
1. Тренувальні вправи з такими завданнями:
• знаходження певної лексичної одиниці в контексті;
• з’ясування ролі лексичного явища в аналізованому тексті;
• добирання прикладів, що ілюструють лексичні значення;
• групування лексичних явищ за певними ознаками;
• конструювання мовних одиниць з певним лексичним явищем;
• введення лексичної одиниці в контекст.
ПРИЙОМИ:
1) Лексичний аналіз – аналізується значення слова в трьох аспектах: сутність значення слова, співвідношення слова і поняття, смислова структура слова.
2) Лексико-стилістичний аналіз – вид словникової роботи, розрізняється 2 види:
індуктивний аналіз – аналіз від лексики до стилістики: ЛЕКСИКА-АНАЛІЗ-КОНТЕКСТ;
дедуктивний аналіз – аналіз від стилістики до лексики: сприймання всього тексту-виявлення аналізованих лексичних одиниць-зясування особливостей їх функціонування.
Про фразеологізми учні мають знати: визначення; ознаки подібності фразеол., слів, сл-сп.;
лексичне значення фразеологізмів; синоніми та антоніми серед фразеологізмів; образний характер ФО; роль ФО у художніх текстах; спосіб відображення ФО в тлумачних словниках.
Мають сформувати вміння:
– Розрізняти фразеолог. від не фразеологізмів;
– Виділяти фразеологізми в усному і писемному мовленні;
– Знаходити фразеологізми в словах;
– Використовувати фразеологізми у власному мовленні;
– Аналізувати фразеологізми в текстах.
Засоби навчання лексики і фразеології: таблиці; плакати; картки; малюнки; магнітофони; кодоскопи; інтерактивна та мультимедійна дошки; комп’ютери.
Лексичні вправи — це завдання, спрямовані на усвідомлення суті лексичних умінь. Вони активізують і збагачують словниковий запас учнів, виховують у них увагу до слова, його значення, розвивають мислення. Практичний матеріал лексичних вправ дає широкі можливості для виховної роботи на уроках української мови.
З погляду дидактичних завдань лексичні вправи об'єднуються в кілька типів: 1) з'ясування суті лексичного явища; 2) відшукування виучуваного явища серед слів (у реченні, зв'язному тексті) за зразком чи без нього; 3) добір прикладів, що ілюструють виучуване лексичне явище; 4) групування .виучуваних лексичних явищ за певними ознаками; 5) заміна слів і виразів іншими; 6) лексичний розбір; 7) складання речень і зв'язних текстів з використанням певного лексичного явища; 8) знаходження лексичних помилок та їх виправлення.
