Рівень мовленнєвої підготовки учнів залежить від засвоєння ними лексичного багатства мови, володіння граматичними категоріями, літературними нормами, що забезпечує формування умінь і навичок у різних видах мовленнєвої діяльності. Тому робота з розвитку мовлення учнів здійснюється паралельно за трьома напрямами:
- збагачення словникового запасу учнів і розвиток граматичної будови їх мовлення; (Збагачення словникового запасу та граматичної будови мовлення школярів в процесі навчання мови й мовлення передбачає реалізацію таких основних завдань:
- поступового кількісного поповнення індивідуального словника;
- уточнення лексичного значення та сфери використання відомих слів;
- ознайомлення з новими лексичними значеннями наявних у словнику учнів багатозначних слів;
- використання паралельних лексичних і граматичних форм як засобу збагачення, увиразнення та урізноманітнення мовлення;
- вилучення з активного словникового запасу позалітературних елементів, суржику;
- засвоєння власне української лексики;
- розвитку мовного чуття, естетики слова;
- виховання потреби активного використання національних етикетних формул.)
- засвоєння норм української літературної мови;
Можна виділити два етапи засвоєння норм літературної мови:
1) супроводжувальний (основна школа): засвоєння норм, супроводжує зміст навчальної мовленнєвої діяльності та навчального мовного матеріалу;
2) систематизуючо-узагальнюючий (старша школа): удосконалення нормативності мовлення та систематизація й узагальнення вмінь з культури мовлення та риторики.
О.Біляєв та інші виділяють такі види вправ з розвитку мовлення:
-Спостереження й аналіз мовних одиниць у зв’язному тексті.
-Аналіз текстів різних типів і стилів мовлення.
-Стилістичне експериментування (синонімічні заміни в тексті).
-Конструювання різних мовних одиниць (за моделями, схемами).
-Редагування чужого і власного висловлювання.
