Аналізуючи текст, призначений для засвоєння, або будуючи власний текст, учень повинен усвідомлювати відповіді на такі фундаментальні питання: «ЩО висловлюється?», «З ЯКОЮ МЕТОЮ висловлюється?» і « ЯК? В ЯКИЙ СПОСІБ висловлюється?».
Сьогодні, на жаль, не на всіх рівнях роботи з текстом приділяється належна увага пошуку відповідей на зазначені запитання. Наприклад, при написанні диктанту учні майже не переймаються його змістом, важливістю нової інформації, можливостями її використання, піклуючись лише про дотримання правописних вимог. І, навпаки, при конспектуванні статті підручника увагою оминається саме орфографія та пунктуація створеного тексту, важливий тільки зміст.
Зазначена закономірність пояснюється тим, що учні аналізують тексти з погляду їх змісту переважно на уроках української літератури, більшість текстових прикладів для аналізу на уроках мови також узяті з художньої літератури. Проте схема лінгвостилістичного аналізу художнього тексту не може бути перенесена в незмінній формі на науковий або публіцистичний. Наприклад, абсолютно недоцільним буде пошук підтексту або авторського бачення у довідковій літературі або науковій дефініції, а з текстами такого типу учні працюють мало не щодня, відтак мають уміти їх грамотно аналізувати.
Текст тут виступає не тільки як результат мовленнєвої діяльності, що має певні ознаки, жанрово-стильові різновиди, а як форма фіксування мовотворчості людини. За умов такого підходу до вивчення тексту актуалізується не стільки статичний, скільки динамічний стан тексту: «Статичний стан відповідає тексту, що розглядається як результат, продукт мовленнєвої діяльності. Динамічний стан – це текст у процесі його породження, сприймання і розуміння». Саме ці три процеси становлять основу для успішного навчання рідної мови та для формування вмінь учитися.
У контексті функційно-стилістичної, комунікативно-діяльнісної й особистісно-прагматичної зорієнтованості шкільного курсу рідної мови вивчення тексту виключно як мовної одиниці найвищого рівня, що виконує комунікативну функцію, втрачає актуальність. Текст повинен вивчатися як мета, засіб і продукт мовотворчості в процесі свого становлення, реалізації та функціонування: «Текст становить функційно завершену мовленнєву дію». Мовні засоби всіх рівнів мають вивчатися з огляду на їх функції у площині тексту. Тільки за таких умов можливо досягти високого рівня усвідомлення власних мовленнєвих та пізнавальних дій, до чого і прагне сучасна лінгвістична освіта.
Такий підхід до вивчення тексту можна назвати іяльнісний або стратегічним, тому що вивчення всіх параметрів та компонентів тексту буде підпорядковано основній меті – навчити учнів будувати, реалізовувати та корегувати програму будь-якого виду мовленнєвої діяльності. Створюючи або сприймаючи певний текст та усвідомлюючи всі етапи його становлення, учень здійснює добір мовних засобів відповідно до основних параметрів тексту, без яких останній взагалі не може існувати. Впровадження цього підходу дасть змогу учневі самостійно визначати шлях свого мовленнєвого вдосконалення у майбутньому, навіть вже після закінчення загальноосвітнього навчального закладу, адже «пізнавальн потреба базується не тільки на захопленні предметним змістом, а й на зацікавленні процесом оволодіння цим змістом».
ПРО ОЗНАКИ ДИВИТИСЯ ПИТАННЯ № 14 !
