Поряд із текстами, в яких є один виразно-окреслений предметний центр, через який реалізується тема і задум автора, є й так, що охоплюють широке коло предметів, явищ і подій. У цьому разі значну роль у структурі тексту відіграють слова одного семантичного ряду, тематично близькі групи слів. Велику роль в організації тексту можуть відігравати й слова протилежної семантики, за допомогою яких створюються контрастні картини, забезпечуються зіставлення двох різко відмінних тематичних ліній. Досить часто це спостерігається в публіцистиці, поезії.
Оскільки в описі вирішальне значення має зображення ознак предметів, велику роль у таких текстах відіграють прикметники і похідні від них дієслова.
У розгортанні змісту винятково велика роль дієслів. Тут важливий не тільки вибір самих лексем, які мають передати послідовність дій але й їх часово-видові форми. Семантичною значимістю наділені і граматичні показники дієслів. Одноразові дії передані формами майбутнього часу доконаного виду (обере, стане, заплющить), довготривалі - формою теперішнього часу. Така послідовність у виборі форми - одна з умов смислової цілості тексту, єдності викладу.
Урізноманітнюють висловлювання, зберігаючи його предметну основу, і загальні назви, вжиті замість власних, і родові поняття замість видових. В обох цих випадках маємо заміну слова вужчої семантики словом ширшої.
Поширеним засобом міжфразового зв'язку є назви, ужиті в переносному значенні, - метафори і метонімії.
Можна помітити певні закономірності вживання часово-видових форм у різних типах мовлення. Статичний опис певного об'єкта здебільшого витримується у рамках теперішнього часу. Але тоді, коли опис тісно переплітається з розповіддю, у ньому частіше домінують форми минулого часу від дієслів недоконаного виду. Для розповіді з її послідовним розгортанням подій найбільш природними є форми минулого часу від дієслів доконаного виду. Вживання у розповіді дієслів недоконаного виду у формі минулого часу не дозволяє показати послідовність дій, всі вони сприймаються як одночасні, і така розповідь зближується з описом. Ще більшою мірою це виявляється при застосуванні у розповіді теперішнього часу.
Отже, єдиний часовий план у вживанні дієслів певного виду служить для зв'язку речень у єдину смислову цілість.
Можливі і зміщення часового плану опису чи розповіді (наприклад, у розповіді поряд з минулим часом теперішній, поряд з формами недоконаного виду минулого часу, форми доконаного виду з результативним значенням), завжди семантично або стилістично мотивованим. У роздумах найчастіше спостерігається дієслівні присудки у теперішньому часі у значенні постійної дії.
