Монологічна мова характеризується одностороннім мовним потоком і активністю тільки одного з комунікаторів.У формі монологу може бути лекція, доповідь на конференції і т. п. Монолог має велику композиційну складність, вимагає завершеності думки, суворої логіки і послідовності у викладі, суворого дотримання граматичних правил. Монологічне мовлення, більш складне у порівнянні з діалогічної промовою.
Монолог - це форма мови, утворена в результаті активної мовленнєвої діяльності, розрахована на пасивне і опосередковане сприйняття і практично не пов'язана з відповідною промовою співрозмовника ні в змістовному, ні в структурному відношенні. У ряді випадків монолог визначають як интраперсональный мовленнєвий акт. Монолог не пристосований до безпосереднього спілкування, він припускає, що слухає тільки слухає, але не відповідає.
Основні комунікативні ситуації вживання монологу - сфера театрального мистецтва, ораторські виступи, взаємодія з аудиторією на телебаченні і радіо, педагогічна діяльність (мова вчителя в аудиторії або в класі тощо). У побутовому спілкуванні монологічна мова зустрічається вкрай рідко. Монолог часто вживається як літературного прийому, який служить для передачі думок і почуттів персонажа.
Класифікація монологів за метою висловлювання:
- монолог переконуючої забарвлення - примітивна форма ораторській промови;
- ліричний монолог - мовленнєва форма прояву переживань та емоцій;
- драматичний монолог - складний вид мовлення, у якій мова слів є лише ніби акомпанементом систем психічних виявлень - шляхом міміки, жестів, пластичних рухів і т. п.;
- монолог повідомляє типу, який підрозділяється на монолог-міркування і монолог-повідомлення.