Щоб придушити вільну думку, сталінський режим розгорнув масові репресії. У наукову літературу увійшов образ «розстріляного відродження». У 1930 р. був організований судовий процес над Спілкою визволення України, яка нібито була створена для відділення України від СРСР. Головні обвинувачення були висунені проти віце-президента Всеукраїнської Академії наук С. Єфремова. Перед судом постало 45 чоловік, серед яких були академіки, професори, вчителі, студенти. Були несправедливо винесені суворі вироки. Центральною постаттю судового процесу був С. Єфремов– академік, віце-президент ВУАН. Його засудили на 10 років позбавлення волі. Помер С.Єфремов в одному з таборів ГУЛАГу. С.Єфремов був великим вченим, який творив своєрідну енциклопедію української літератури. У його доробку близько тисячі наукових праць про творчість Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки.
Подальші арешти в середовищі діячів науки і культури і жорстокі розправи проводилися без відкритих процесів. Однією з перших установ, що зазнала головного удару, була Всеукраїнська Академія наук. Було ліквідовано науково-дослідний інститут історії української культури, інститут економіки й організації сільського господарства, інститут літературознавства ім. Шевченка. У 1931 р. розпустили історичну секцію М.Грушевського. Вся діяльність Академії була визнана як «буржуазно-націоналістична» й «контрреволюційна». М.Грушевський був підданий політичним гонінням, а потім арештований.
Обвинувачення було висунене проти наркома освіти М. Скрипника — був одним з небагатьох, хто не побоявся відкрито виступити з критикою сталінських методів, відстоював політику українізації.
У 1938—1954 було репресовано майже 238 українських письменників, хоча багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї.
Зазнавав арешту М. Рильський, 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, були розстріляні Г. Косинка, М. Зеров, М. Семенко. Покінчив життя самогубством М. Хвильовий.
Закрили театр «Березіль», арештували і розстріляли всесвітньо відомого режисера Л. Курбаса. Жорстокої розправи зазнали митці кобзарського цеху.
Великою втратою для української культури стала смерть талановитого енциклопедично освіченого художника М.Л.Бойчука. Багатьох художників з його школи «бойчукістів» звинуватили у «контрреволюційному традиціоналізмі» . Разом з ними було знищено чимало їхніх творів. Нищилися цілі напрями і художні школи. Культурні заклади закривалися. Із бібліотек було вилучено видатні твори української науки і літератури. На початку 30-х років починає швидко падати кількість українських видань.
Примусова колективізація, загибель мільйонів селян під час голодомору завдало нищівного удару українській культурі . На межі 20-30-х років були арештовані керівники і заборонена Українська автокефальна церква. Було зруйновано більше половини всіх храмів.
Величезну повагу викликають ті люди, які, усвідомлюючи небезпеку для себе особисто, допомагали іншим. В. Вернадський намагався врятувати свого багаторічного соратника А. Кримського.
Отже, "розстріляне відродження" - це літературно-мистецьке покоління 20-х - початку 30-х рр., яке дало високохудожні твори у галузі літератури живопису, музики, театру і яке було знищене більшовицьким тоталітаризмом. Не відомі точні дані щодо кількості репресованих українських інтелігентів у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. За деякими даними це число сягало 30000 осіб.
