У 1835 при Київському нац. Окрузі створено Тимчасовий комітет для дослідження старожитностей. Першими членами якого були викладачі університету та його ректор Максимович.
Завдання Тимчасового комітету спочатку обмежувалося лише архіологією. Київська Комісія розгорнула широку археологічну діяльність, наслідки якої за всієї тенденційності відбору матеріалу були протилежними урядовій меті. З величезної кількості писемних джерел, знайдених у державних, монастирських, приватних архівах та бібліотеках, постала яскрава історія багатовікового та самобутнього розвитку української нації.
Грудень 1843 – урочисте відкриття археологічної комісії.
Завданням комісії було збирати, групувати та зберігати писемні пам’ятки, видавати і науково опрацьовувати їх. Першими редакторами були професор юридичного факультету Іванцев, ректор – Максимович.
Січень 1844 р. комісія почала готувати до друку перший том пам’яток . Вийшов він у липні 1845р. Другий том – у 1846. До кінця першого десятиріччя існування Київської комісії було надруковано 4 великих томи археологічних матеріалів з історії України 14-17 ст. під назвою «Памятники». Іншою сторінкою були власну археологічні дослідження.
1845-1847 рр співробітниками комісії, а саме художником-збирачем був Т. Шевченко. У вересні 1846 р. комісія відрядила Шевченка на Волинь, Поділля збирати народні перекази, оповідання, легенди, пісні і записувати всторичні відомості про визначні могили та урочища.
1852 р. – створено архів «Центральний архів давніх актів» в будинку університету Св. Володимира. У другій половині ХІХ ст комісія продовжувала публікувати наукові монографії, брошури, книги з історії України. Найпомітнішим виданням протягом 55 років став «Архив Югозаподной России» (35 томів). Кожен том мав вступну статтю, яку писав редактор.
1897 р співробітника комісії було відряджено до Стокгольма для пошуків у Шведському державному архіві матеріалі з історії Малоросії. Комісія для розгляду давніх актів існувала до 1921 р. Далі вона увійшла до складу Археографічної комісії академії наук України.
