Програма наукового дослідження — науковий документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення соціологічного дослідження
Програма виконує роль стрижневого кореня соціологічного дослідження, обумовлюючи тим самим його змістово-смислову цінність, якість та надійність здобутої інформації. Пояснюється це визначальним впливом програми дослідження на використання тих чи інших методів, логіки, техніки, процедур та принципів з метою-досягнення дослідницької мети. З цих причин якісний рівень програми багато в чому зумовлює рівень і якість соціологічного дослідження загалом.
У світовій науці немає єдиних взаємоприйнятних підходів до визначення як окремих компонентів програми, так і принципів їх взаємодії. Тому спершу слід визначитись із тлумаченням змістових ознак найчастіше вживаних компонентів програми, а вже потім розглядати їх структурні елементи, окремі види програм.
Наукове дослідження представляє собою найбільш розвинену форму раціональної діяльності, яка може здійснюватися не лише за фіксованими правилами. Повсякденне пізнання має випадковий, неорганізований характер, в якому переважають випадкові, непов’язані один з одним факти тощо. Наукове пізнання відрізняється від звичайного, або повсякденного, саме своєю системністю та послідовністю як у процесі пошуку нових знань, так і в процесі упорядкування наявного і знайденого знання. Будь яке наукове дослідження носить суто індивідуальний характер, але існують деякі загальні методологічні підходи до його проведення.
Методологія - це стратегія наукового пізнання, визначення об’єкту та предмету дослідження, його мети та задач, визначення методів дослідження.
Сутність методологічного апарату дослідження визначається сучасним розумінням методології як вчення про структуру, логіку, організацію, методи, засоби та форми наукового пізнання. Методологічний апарат включає в себе:
- принципи організації та проведення дослідження;
-способи визначення його стратегії;
-тактичні засоби методологічного аналізу (методи наукового дослідження);
-поняттєво-категоріальну основу наукового дослідження (визначення проблеми, об’єкту, предмету, гіпотези, мети, задач тощо);
- вимоги до результатів дослідження (актуальність, наукова новизна, теоретичне та практичне значення тощо).
-Дійсно науковим може бути лише дослідження, в якому реалізуються всі складові елементи методологічного апарату.
-Наукове пізнання завжди починається і супроводжується вирішенням проблем. Виділяють теоретичні, емпіричні, загальні та часткові, фундаментальні та прикладні проблеми.
-Наявність проблеми вказує на утруднення, які з’явились на початку процесу дослідження, надаючи йому пошуковий характер. Виникнення проблеми пов’язане з нестачею даних, або недостатністю методів та засобів попереднього дослідження. Формою попереднього, проблемного пояснення, завдяки якому відбувається пошук, відбір та оцінка нових фактів, є гіпотеза.
-Під гіпотезою розуміють будь-яке передбачення, припущення або здогадка, істинність якої є поки що невідомою і яка служить основою для попереднього пояснення та передбачення нових явищ, фактів. Гіпотеза є засобом реалізації мети наукового пізнання.
Характерні відмінні показники загальнонаукового дослідження в тому, що це обов’язково цілеспрямований процес на досягнення свідомо поставленої мети, вирішення чітко сформульованої задачі; процес, направлений на пошук нового, на творчість, на відкриття невідомого, на висунення та обґрунтування оригінальних ідей, на нові аспекти вже досліджених раніше явищ та процесів; воно характеризується системністю, комплексністю, новизною.
