Система живих істот нерозривно пов’язана з їхньою філогенією. Це дві сторони того самого явища: система – це статичний стан сучасного тваринного миру, філогенетика дає подання про процес становлення сучасних таксономічних підрозділів і тим самим про їхні родинні зв’язки. Природна система без філогенії, так само як і філогенія без природної системи, губить свій реальний зміст.
У прикладеній схемі філогенетичного розвитку тварин відбиті сучасні подання. Багато частин цієї схеми досить общепризнанни й не викликають сумнівів. До них можна віднести виникнення губок і кишковопорожниних від одноклітинних тварин, виникнення нижчих хробаків (турбеллярий) від кишковопорожниних і немертин від нижчих хробаків (турбеллярий). Безсумнівне виникнення членистоногих від кільчастих хробаків.
Також загальновизнано близьке споріднення груп, що ставляться до вторинноротих. В іншому філогенетичні зв’язки більш-менш спірні. Насамперед викликає сумніву генезис губок.
Розвиток ембріології, порівняльної анатомії, експериментальної генетики й порівняльної біохімії буде сприяти побудові досить достовірної філогенетичної схеми. Багато дуже важливих даних для побудови філогенії дає також і палеонтологія. Так, відбитки трилобітів й їхніх чотирьох-сегментних личинок дали можливість зблизити їх із класом хелицерат і наблизити до них представників класу мечохвостів (Xiphosura), що мають трилобитоподібну личинку. Генетичні взаємини усередині типів молюсків, особливо головоногих, змогли бути роз’яснені завдяки найбагатшим викопним залишкам вимерлих груп. Але, звичайно, найбільш чудові факти дає палеонтологія для судження про генеологію сучасних груп хребетних (група кистеперих риб). Це стосується рівною мірою й питання про виникнення наземних хребетних, походженні рептилій, птахів і ссавців.
У філогенетичних побудовах дуже велике значення має принцип еволюційного розвитку, що лежить у їхній основі. Більшість зоологів дотримуються дарвінівського принципу монофилин, однак є й прихильники поліфілії.
Принцип монофилии вимагає єдиного кореня походження як для всього тваринного світу, так і для кожної систематичної групи.
Полифилитическая концепція, навпаки, допускає можливість виникнення окремих систематичних груп тварин, як і всього тваринного миру, з декількох корінь шляхом конвергентного сходження. Ця концепція знаходить своє застосування в палеонтології.
В історії вироблення природної системи й філогенії таких прикладів можна було б привести дуже багато. Прийнята в дійсному виданні філогенія тварин побудована по монофилитическому принципі.
Геологія дає можливість розташувати в хронологічному порядку час появи, найбільшого розвитку й вимирання багатьох груп тварин, залишки яких зберігаються у викопному виді. Темп філогенетичного розвитку підтипів наземних членистоногих – трахеат і хелицерат (класи багатоніжок, комах і паукообразних) – і підтипу наземних хребетних (більшості амфібій, рептилій, птахів і ссавців), а також деяких інших невеликих груп ґрунтових і прісноводних безхребетних (саркодових, жгутикових, інфузорій, турбеллярий, коловерток, олигохет, молюсків, ракоподібних і деяких інших) в історії розвитку тваринного світу займає особливе місце і являє собою бурхливий процес заселення не заселеного до того наземного й прісноводного середовища вихідцями з океану. Поки суша не була заселена рослинністю, на ній було неможливо й розвиток життя тварин. Тільки в силурийское час у морських узбереж стали виникати предковие для наземної рослинності форми (псилофитовая флора) і швидким темпом стала розвиватися наземна рослинність. Походження багатоклітинних тварин. Багатоклітинні тварини відрізняються від одноклітинних насамперед тим, що їх тіло складається з великої кількості клітин. Проте окремі клітини багатоклітинних іноді своєю будовою схожі на деяких одноклітинних тварин. У ентодермі губок і кишковопорожнинних є джгутикові клітини, схожі на джгутикових одноклітинних, і амебовидні клітини, дуже близькі будовою до амеб. В розвитку кожної багатоклітинної тварини завжди є одноклітинна стадія — яйце. Походження плоских червів. Із двобічносиметричних тварин найпростішу будову мають плоскі черви, об’єднані в окремий тип тварин.В загальних рисах будова травної системи плоских червів і кишковопорожнинних дуже схожа. І в тих, і в других вона має вигляд сліпо замкнутого мішка з єдиним отвором — ротовим. Кишковопорожнинні характеризуються променевою симетрією тіла, вона добре відповідає сидячому або малорухливому способу життя цих тварин. Можливо, плоскі черви виникли від вимерлих тепер рухливих кишковопорожнинних з дуже розвинутою мускулатурою. У зв’язку з повзанням у цих тварин виникли передні і задні кінці, черевна і спинна сторони. Вони стали двобічносиметричними. Першими з’явилися війчасті черви, а сисуни і ціп’яки виникли пізніше.Походження круглих червів. Основна ознака круглих червів — наявність порожнини тіла. Припускають, що круглі черви пішли від плоских в результаті утворення цієї порожнини. Одночасно у круглих червів з’явився анальний отвір. Тепер їжа стала рухатися по травній системі в одному напрямку.Походження кільчастих червів. Важливим моментом в еволюції тварин слід вважати розчленування тіла на сегменти, що привело до виникнення кільчастих червів. Кровоносна система, що також вперше виникла у кільчастих червів, є у всіх більш високоорганізованих типів тварин. Безсумнівно, що давні морські багатощетинкові кільчасті черви були предками членистоногих і молюсків.Походження членистоногих. Давні членистоногі нагадували морських багатощетинкових червів, але, на відміну від них, мали на кожному кільці тіла пару ніжок, схожих на ніжки членистоногих. Сліди кільчастої будови можна знайти і в будові тіла сучасних членистоногих.Походження молюсків. Молюски ні зовнішнім виглядом, ні внутрішньою будовою не схожі на кільчастих червів. Однак розвиваються і ті й другі з яйця зовсім однаково; дуже схожі і їх личинки. Це вказує на споріднений зв’язок між кільчастими червами і молюсками.Походження голкошкірих. Предки голкошкірих були двобічносиметричними. Це доводить будова їх личинок. Променева симетрія голкошкірих не успадкована від кишковопорожнинних, а виникла заново в результаті малорухливого способу життя.Личинки голкошкірих і нижчі хордові тварини мають дуже схожу будову. Розвитком і будовою вони відрізняються від інших сучасних тварин. Тому можна припускати, що предки хордових і голкошкірих були двобічносиметричними організмами, близькими до предків сучасних червів.Походження хребетних. Дослідження розвитку яйця нижчих хордових тварин (наприклад, ланцетника) свідчить про значну відмінність хордових від перелічених раніше типів тварин, але зближує їх ,з голкошкірими. Встановити послідовність історичного розвитку хребетних тварин легко, оскільки від них збереглося дуже багато викопних решток.Серед давніх хордових з’явились тварини з парними плавцями. Це були захищені лускою, дуже проворні хижаки, які швидко плавали. У зв’язку з хижацьким способом життя у них розвинулись гострі зуби. Шукаючи і переслідуючи здобич, вони робили швидкі і складні рухи що привело до посиленого розвитку центральної нервової системи і органів чуття. Це й були перші риби, схожі на сучасних акул.Предки земноводних почали вести напівводяний — напівсухопутний спосіб життя. В результаті цього в них з’явилися легені й ноги. Походження плазунів пов’язане з тим, що вони почали відкладати яйця на суші. Це дало плазунам порівняно з їх предками земноводними нові вигоди в боротьбі за існування: вони змогли заселяти безводні ділянки суші. Найважливіша особливість птахів і ссавців — їх теплокровність. Завдяки сталій температурі тіла, ссавці і птахи можуть жити в найрізноманітніших, в тому числі й дуже суворих, умовах, де не можуть жити ні земноводні, ні плазуни.Таким чином, тривалий розвиток органічного світу на Землі завершився появою людини. Маючи розум і здатність трудитися, вона зуміла підкорити собі живу і неживу природу. Взаємовідносини між людьми і дальший розвиток людства підлягають не біологічним, а соціальним законам, з якими ви ознайомитесь, вивчаючи історію.
