Дидактичний матеріал — особливий тип наочного навчального посібника, переважно карти, таблиці, набори карток з текстом, цифрами або малюнками, реактиви, рослини тощо, які роздаються учням для самостійної роботи в класі і вдома або демонструються вчителем перед усім класом.
Дидактичний матеріал повинен бути простий за своїм змістом і технічному оформленню, може бути виготовлений учнями. Він мобільний і легко пристосовується до виконання різних дидактичних завдань.
Розвиток засобів навчання в сучасній школі визначається загальним розвитком учбової техніки. Поява інтерактивних дошок, мультимедійних проекторів, комп'ютерної техніки, новітніх засобів відтворення цифрових носіїв, розвиток мережі Інтернет в освітніх установах сильно змінило і вимоги до розробки засобів навчання.
Як найбільш значущі принципи навчання, дидактичні матеріали, що реалізовуються при розробці, повинні відповідати таким принципам:
• принцип доступності (дидактичні матеріали підбираються вчителем згідно досягнутого рівня учнів);
• принцип самостійної діяльності (робота з дидактичними матеріалами здійснюється самостійно);
• принцип індивідуальної спрямованості (робота з дидактичними матеріалами здійснюється в індивідуальному темпі, складність і вид матеріалів може підбиратися також індивідуально);
• принципи наочності і моделювання (оскільки наочно-образні компоненти мислення грають виключно важливу роль в житті людини, використання їх в навчанні опиняється надзвичайно ефективним);
• принцип міцності (пам'ять людини має виборчий характер: чим важливіше, цікавіше і різноманітніше матеріал, тим міцніше він закріплюється і довше зберігається, тому практичне використання отриманих знань і умінь, що є ефективним способом продовження їх засвоєння, в умовах ігрового (що моделює) комп'ютерного середовища сприяє їх кращому закріпленню);
• принцип пізнавальної мотивації;
• принцип проблемності (в ході роботи учень повинен вирішити конкретну дидактичну проблему, використовуючи для цього свої знання, уміння і навички;
Під час використання засобів навчання повинні враховуватись певні вікові і психологічні особливості учнів, гармонійно використовуватись різноманітні засоби навчання: традиційні і сучасні для комплексної, цілеспрямованої дії на емоції, свідомість, поведінку дитини через візуальну, звукову системи сприйняття. Співтворчість педагога і учня, пріоритет правил безпеки у використанні засобів навчання тощо.
Усізавдання і запитання занотовуються до дидактичної картки. Дидактична картка — це раціональний засіб наочності з частиною інформації, завдань і запитань, а також з організаційними вказівками. Вона містить основні відомості, завдання і допоміжні розв’язання в описовій формі, за допомогою яких учні індивідуально, групами або класом на уроці, на екскурсії, або під час практичної роботи виконують завдання з мстою накопичення, а також контролю вчителем знань та умінь. Завдання до карток містить кілька вправ, які забезпечують засвоєння матеріалу. Для активізації пізнавальної діяльності дидактичні картки застосовуються: 1. Під час самостійної роботи. На уроці кожному учневі дається свій варіант дидактичних карток із запитаннями і завданнями, виконання яких розраховано на певний час. 2. У процесі викладання нового матеріалу. Вчителем кожному учневі пропонується дидактичний матеріал у вигляді картки, яка нарівні з картинками, таблицями, екранним посібником і малюнком учителя наочно доповнює розповідь. Завдання учнів полягає в тому, щоб зрозуміти зміст розповіді учителя і доповнити карту письмово або графічним зображенням (домальовуванням, дописуванням тощо).
