Політична еліта - це сукупність осіб, які виділяються з політичного середовища на основі вищого ступеня розвитку окремих політичних якостей. Політична еліта складається з правлячої еліти та контреліти (перебуває в опозиції до правлячої верхівки).
Ідеї поділу суспільства на “вищих" і “нищих" обгрунтували Кон-фуцій. Платон, Н. Макіавеллі, Т. Карлейль, Ф. Ніцше та ін. Наприкінці XIX - на початку XX ст.ст. з'являються перші концепції еліт В. Парeтo, Г. Моски, Р. Міхельса.
Г. Моска у праці "Основи політичної науки" (1896) доводив неминучий поділ суспільства на тих, хто керує, і тих, ким керують. Такий поділ, на його думку, є необхідною умовою існування цивілізації. Еліті властива організованість і цим пояснюється її влада над більшістю. Найважливішим критерієм входження в політичну еліту є організаторські здібності, а також матеріальна, моральна, інтелектуальна вищість за інших.
В. Парето поділив еліту на правлячу і неправлячу (еліту духу). У правлячій еліті виділив два типи, які послідовно змінюють один одного: “леви" і “лиси”. "Левам" властивий консерватизм та силові метоли управління: вони переважають в умовах стабільності суспільства. Нестабільність політичної системи вимагає правління еліти "лисів" - гнучких керівників, які є майстрами політичних комбінацій.
Р. Міхельс поєднав проблеми виникнення і функціонування політичних еліт з діяльністю політичних партій, керованих меншістю. Він сформулював "залізний закон олігархії", зміст якого полягає у тому, що виникнення у ході суспільного прогресу складних організаційних структур веде до формування еліти. Оскільки керівництво цими структурами не може здійснюватися усіма членами суспільства, то з суспільства виділяється політична еліта, яка поступово виходить з-під контролю решти громадян і підпорядковує політику власним інтересам.
Характерні риси політичної еліти: невелика, достатньо самостійна соціальна група; високий соціальний статус; значні обсяги державної та інформаційної влади; безпосередність у здійсненні влади; організаторські здібності та талановитість.
Критерії ефективності діяльності: політична стабільність суспільства; національна безпека; оптимальне співвідношення між громадянським суспільствам і державою;досягнутий рівень прогресу та добробуту свого народу.
