Закриті джерела іонізуючих випромінень зумовлюють лише зовнішнє опромінення організму. Принципи захисту від зовнішнього опромінення можна вивести з таких основних закономірностей розподілу іонізуючих випромінень і характеру їх взаємодії з речовиною:
• доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності та часу впливу випромінення;
• інтенсивність випромінення від джерела прямо пропорційна кількості квантів або частинок, що виникають у ньому за одиницю часу і обернено пропорційна квадрату відстані;
• проходячи через речовину, випромінення нею поглинаються і їх пробіг залежить від густини цієї речовини.
Основні принципи захисту від зовнішнього опромінення базуються на: а) захисті часом (скорочення часу роботи з джерелами); б) захисті кількістю (зменшення потужності джерела або кількості активності радіоактивних речовин на робочому місці); в) захисті екранами (екранування джерел матеріалами, що поглинають іонізуючі випромінення); г) захисті відстанню (збільшення відстані від джерела до максимально можливих величин).
У комплексі захисних заходів треба враховувати і вид випромінення радіоактивних речовин (α-, β-частинки, γ-кванти).
Захист від зовнішнього випромінення α-частинками не потрібен, оскільки пробіг їх у повітрі становить 2,4-11 см, а у воді і тканинах живого організму – лише 100 мк. Спецодяг повністю захищає від них.
При зовнішньому опроміненні β-частинки впливають на шкіряний покрив та роговицю очей і у великих дозах викликають сухість й опіки шкіри, ламкість нігтів, катаракту. Для захисту від потоків β-частинок використовують гумові рукавиці, окуляри і екрани, що виготовлені з матеріалів з малою атомною питомою масою (органічне скло, пластмаси, алюміній).
Найефективніший захист від γ-випромінення досягається при використанні захисних екранів із матеріалів з великою атомною масою (свинець, чавун і т.п.). За своїм призначенням захисні екрани можуть бути умовно поділені на 5 груп:
1) захисні екрани - контейнери, в яких розміщуються радіоактивні препарати. Головне призначення таких екранів - зберігання радіоактивних препаратів у неробочому стані;
2) захисні екрани для обладнання. В цьому разі екрани повністю оточують усе робоче обладнання при положенні радіоактивного препарату в робочому стані або при включенні високої (або прискорюючої) напруги на джерела ІВ;
3) захисні екрани, що монтуються як частини будівельних конструкцій (стіни, перекриття підлоги та стелі, спеціальні двері). Такий вид захисних екранів призначений для захисту приміщень, в яких постійно знаходиться персонал, та прилягаючої території;
4) пересувні захисні екрани. Цей тип захисних екранів використовується для захисту робочого місця на різних ділянках робочої зони;
5) екрани індивідуальних засобів захисту (щиток із оргскла, скло пневмокостюмів, просвинцьовані рукавиці та ін.). За конструкцією всі захисні екрани поділяються на стаціонарні (стіни, ніші, колодязі) і пересувні (переносні екрани, ширми, контейнери, захисні фартухи). Товщину екранів визначають за шарами половинного послаблення.
Шар половинного послаблення - це товщина будь-якої речовини, яка вдвічі знижує дозу проникаючої радіації.
