Гідрофіти – це рослини, які розвиваються в умовах достатнього водопостачання, на низинних місцях з неглибоким заляганням грунтових вод, болотах, озерах, на берегах рік, морів тощо. Мають досить розвинені механічні та провідні тканини, міжклітинники і повітряні порожнини, крізь які повітря доходить до занурених у воду частин рослин. Листки їх вкриті тонким шаром кутикули, продихи розташовані на рівні основних клітин епідерми, наявність тонкостінних живих розсіяних волосків – забезпечує досить активну поверхню випаровування. Ксерофіти – це рослини, що відрізняються від представників мезо- і гідрофітів незвичайною формою і будовою. До цієї групи належать рослини пустель, напівпустель, степів, де умови водопостачання ускладненні у зв*язку з нестачею водою. Загальна ознака всіх представників ксерофітів – максимальне скорочення випаровуючої поверхні, що призвело до незначного розвитку надземної рослини. Цим і пояснюється, що більшість ксерофітів – це трави, низькорослі кущі, в яких підземні частини розвинені краще, ніж надземні, як наприклад, полин, люцерна степова, верблюжа колючка. За морфологічними ознаками ксерофіти різноманітні: це кактуси, сукуленти, тонколисті ксерофіти, жорстколисті ксерофіти, ефемери.