Ендоплазматичний ретикулум відіграє провідну роль в біогенезі клітинних мембран, тому що він є основним місцем синтезу як мембранних білків, так і ліпідів клітин. В ЕР локалізовані кінцеві етапи синтезу мембранних ліпідів, зокрема гліколіпідів та фосфоліпідів. Останні забезпечують процес формування мембран мітохондрій і хлоропластів. Крім того, в ЕР відбувається біосинтез стероїдів, синтез всіх ненасичених кислот: саме тут синтезуються властиві лише рослинам жирні кислоти — лінолева, ліноленова, арахідонова. Похідними мембран ЕР є мембрани вакуолі, сферосом, мікрбтілець та ін. Ретикулум безпосередньо пов’язаний з ядерною оболонкою. Через мембранну систему АГ він бере участь в синтезі компонентів плазмапеми. Перехід мембран в різні види органел дістав назву “потік мембрани”. Існує уявлення про взаємодію мембранних компонентів клітин як концепція ендомембранної системи. Згідно з цією концепцією “потік мембран" пояснює функціональну неперервність мембран і участь їх у життєдіяльності всіх органел клітини.
Отже, ендоплазматичний ретикулум — екстенсивна система мембран, яка поділяє вміст еу каріотичної клітини на компартменти і канали. Утворює єдине ціле із зовнішньою мембраною ядерної оболонки. Шорсткуватий ЕР забезпечує синтез і транспорт білків скрізь мембрану, тоді як гладенький ЕР — відповідальний за синтез ліпідів та інші біосинтези.