Мембрани. Протопласт зовні та з середини обмежений відповідними мембранами — плаз- малєма відокремлює його від клітинної стінки, а тонопласт — від вакуолі. Розрізняють також мембрани ядра, мітохондрій, пластид, субодиниць апарата Гольджі, а також внутрішні мемб¬рани цитоплазми (ендоплазматичний ретикулум), мітохондрій і хлоропластів. Мембрани — високоорганізовані структури клітин. їх склад залежить від типу і функції мембрани, але в усіх ви¬падках в них є ліпіди та білки.
На відміну від ліпідів білки є досить різноманітними по відношенню до латерального руху. Білки мембран виконують різноманітні функції: ферментів, іонних каналів, насосів, перенос¬ників, рецепторів, а також структурних білків.
Отже, ліпіди з різних мембран досить схожі, що ж стосується білків, то кожному типу мемб¬ран властивий свій тип білка, відповідно до тих фізіологічних функцій, які дана мембрана виконує в клітині. Лабільна структура мембран дає змогу їм, в свою чергу, виконувати найрізноманітніші функції: бар'єрну, транспортну, осмотичну, електричну, структурну, енергетичну, біосинтетичну, секреторну, рецепторно-регуляторну тощо. Кожна органела теж має свої власні функції. Ці функції здійснюються в унікальному внутрішньому середовищі, яке створюється завдяки вибірковій проникності та іншим специфічним властивостям мембран, що оточують органелу та відокремлюють її від решти компартментів протопласта.
Самозбирання мембран. Білки і ліпіди як складові частини мембран здатні до самозби- рання, наприклад, гідрофобні мембранні білки швидко асоціюють один з одним. Припускають, що структурні білки мембран визначають орієнтацію інших мембранних білків. Ліпідний шар мембран формується за рахунок ліпідів, які синтезуються в ЕР, хлоропластах, сферосомах. Крім того, гліколіпіди, а також глікопротеїни, які синтезуються в АГ, з допомогою везикул транс¬портуються до місць їхнього збирання. Сам процес збирання відбувається в кілька етапів за принципом пізнавання складових частин. Досліди з міченими попередниками окремих мемб¬ранних компонентів показали, що швидкість метаболічного оновлення мембрани досить висока, тобто її ділянки постійно руйнуються та ресинтезуються. Мічені попередники залишаються в мембрані кілька годин, а далі вони зникають з мембрани та появляються в інших ділянках кліти¬ни.
Отже, мембранний принцип організації поверхні цитоплазми та органоїдів клітини — основа її біохімічної активності та функціонування як єдиної живої системи.