7.Власність в економічній системі. Економічний та юридичний зміст власності.

Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господ з приводу привласнення засобів виробн. та його результатів. Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин:
Відносини з приводу привласнення об’єктів власності;
Відносини з прив. екон. форм реалізації об’єктів власності;
Відносини з приводу госп. використання об’єктів власності.
Юридичний зміст:
Привласнення – процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретний спосіб оволодіння річчю.
Відчуження – це позбавлення суб’єкта права на волод., корист. і розпорядж. тим чи іншим об’єктом власності.
Відносини власності реалізуються через суб’єкти і об’єкти власності.
Об’єкти власності – це все те, що можна привласнити чи відчужити:
засоби виробництва в усіх галузях нар. господарства;
Нерухомість;
природні ресурси;
предмети особистого споживання та домашнього вжитку;
гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них;
інтелектуальна власність
культурні та історичні цінності;
Суб’єкти власності – це носії відносин власності:
окрема особа - людина як носій майнових і немайнових прав та обов'язків;
юридичні особи - організації, підприємства, установи, об'єднання осіб усіх організаційно-правових форм;
держава в особі органів держ. управління та самовряд.;
декілька держав або всі держави планети.
Право власності – сукупність прав. норм, що регулють відн., пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд.