У “Розмові п’яти подорожніх про істинне щастя в житті” Філософ утверджує високу мораль народу, заперечує міщанську суєту і панське неробство. Осмислюючи, в цьому суть щастя, Сковорода переповідає народні притчі, байки, легенди і в цей спосіб близько стає до народного розуміння таких понять, як «премудрість», «добродійність» і «доброчесність», «щастя». Наше найбільше бажання — бути щасливими. Милосердна природа всім без винятку відкрила шлях до щастя. Людина народжена для щастя, вона повинна бути щасливою — розмірковує Сковорода в "Розмові п'яти подорожніх".
Досягти загального щастя, підкреслює філософ, можна тільки завдяки працьовитості. Кожна людина повинна працювати, але працювати відповідно до своїх природних здібностей. Чому в наш час люди женуться за щастям і не можуть його знайти. Тому що, щастя усередині нас, «зовнішня» і «внутрішня» людина повинні досягнути гармонійної єдності.
Примусьте людину робити те, до чого несхильна її природа, — і ця людина буде нещаслива Сковорода вважав, що ідеал суспільства, де кожен реалізує свої природні обдаровання у «сродній» праці і дістає насолоду від цього, можна втілити в життя за допомогою освіти,самопізнання. Звідси проголошення самопізнання універсальним засобом перебудови світу. Щастя ж доступне всім і кожному,бо нікого природа не обділила. Варто лише відвернути увагу від згуби «плотських» жадань та інтересів і пізнати в собі «справжню людину», щоб знайти своє покликання і щастя в «сродній» праці, яка зробить “нужное нетрудным, а трудное не нужным».
у «Розмові п’яти подорожніх про істинне щастя в житті» автор доходить висновку, що щастя людини — в ній самій, у тому, щоб упізнати свій власний внутрішній світ, здружитися з собою, бути добрим до всіх, любити людей. Щаслива людина, доводить письменник, яка здатна любити і яку люблять. Бо людина без любові — мертва. Щастя, за Сковородою, і в любові до природи, бо пізнаючи природу і себе в ній, людина зазнає радості від сприйняття прекрасного. Не може бути щастя без любові до рідної землі, до рідного краю. Воно тут, а не за морями. Отже, з вищесказаного можна зробити висновок, що питання про людське щастя було і буде актуальним ще багато століть . Людина - «коваль свого щастя» , творець власної долі.
Завдання 2.
