Карл Маркс (1818 - 1883) і Фрідріх Энгельс (1820 - 1895) критично використовували немец. классич-ю філософію, матеріалізм Фейєрбаха і діалектику Гегеля. У Ф. марксизму було показано, що громадське життя зв'язане з діяльністю людини. Суспільство - це обробка людей людьми. Суспільство розвивається за законами, носієм яких був людину. Буття визначає свідомість. Особлива увага приділялася практиці, практика - критерій істини, істина - основа пізнання. Центральне місце займає проблема пізнання і перетворення світу. Важливою заслугою є розвиток діалектики, з'єднання її з матеріалізмом. В основу світогляду кладуться не релігійно-містичні, а висновки сучасного природознавства. Мислення стало розглядатися не як продукт розвитку природи, але як результат складної історичної суспільно-трудової діяльності, тобто практики.
Світ матеріальний по природі, а свідомість – властивість мозку, продукт його діяльності. Свідомість (пізнання) – це відображення матерії. По змісту наше пізнання носить об'єктивний характер. Маркс вважає, що не можна зводити чел-ка тільки до природної істоти. До – це не абстрактна істота, а совокуп-ть обществ. відносин у своєї действит-й сутності.
Соц. фил-я Маркса – це навчання про суспільно-економічні формації. Найвища ступінь розвитку суспільства – комунізм. Економічний базис і надбудова (суспільне, политич., правова свідомість, моральність, наука, мистецтво і т.д.). Маркс виділяє ступіні общ-ва – воно диференційовано (розвиток – рух по ступінях).
