Головним своїм завданням Ф. нового часу передбачає в розробці й обґрунтування методів наукового пізнання. Формуються в цей період два протилежних напрямки у філософії: емпіризм і раціоналізм. Емпіризм передбачає, що основний зміст наукового пізнання виходить з почуттєвого досвіду, а раціоналізм - через діяльність розуму. Представником раціоналізму був франц. ф-ф Рене Декарт - своєю методологією будує на принципах раціоналістичної дедукції, а експеримент вважає як передумову пізнання, що повинна підкорятися раціонально-математичному мисленню.
Декарт був упевнений, що ист-м істини м.б. тільки розум, а не звичаї, традиції, авторитет. Критеріями істини явл. ясність і виразність, кот. розум шукає в самому собі, спираючи на інтуїцію. Дія, след-і за інтуїцією, - дедукція, у кот. в отл. від інтуїції є рух. Інтуїція і дедукція – 2 найбільш вірні шляхи, ведущ. до знання, понад кот. розум не повинний допускати нічого. Декарт яскравий представник дуалізму.
Англ. матер-м мав значною мірою аристократичний характер, його навчання передбачалося для обраних, а фр-і материлисты несуть свої ідеї в широкі кола міського суспільства. Вони викладають свої філософські погляди переважно у формі широкодоступних видань. Вони спиралися на широкий розвиток вільнодумство в Англії. Іншим важливим джерелом були для них фізичний мате-м Декарта, а також мат-і навчання Спинозы про природу, субстанциях і її атрибутах, про людину, про душ і її відношення до тіла.
