Головною метою шкільних історичних курсів є знайомство учнів зі світовим та вітчизняним історичним досвідом, формування навичок ефективно працювати і займатися самоосвітньою діяльністю впродовж всього життя, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати єдину, суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти. Саме в змісті шкільної історичної освіти закладені потенційні можливості для розвитку особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу та сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовленої до життя і праці у світі, що змінюється; збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин.
Шкільні історичні курси є основою освітньої галузі «Суспільствознавство», Державний стандарт, якої конкретизує завдання і вимоги щодо обов’язкових результатів навчання історії, які покладені в основу змісту навчальних програм з предмета:
- підготовка учнів до реалізації себе в сучасному соціальному середовищі через засвоєння комплексу знань, формування, предметних компетенцій;
- формування в учнів критичного мислення, навичок оцінювання суспільних явищ і процесів, засвоєння історичних знань як світового та вітчизняного історичного досвіду, оволодіння навичками оцінювання суспільних явищ і процесів, життєвих та прикладних особистісно-життєтворчих, соціалізуючих, комунікативних інтелектуально-інформаційних навичок;
- формування в учнів національних та загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення та поваги до інших народів, правової свідомості та економічного мислення;
- формування в учнів почуття власної гідності, відповідальності, активної життєвої позиції, вміння визначати цілі, спрямовані на розвиток суспільства, держави, забезпечення власного добробуту та добробуту своєї родини.
Форми та методи навчання історії, а також зміст історичної освіти повинні узгоджуватися з віковими особливостями учнів. Організовуючи роботу на уроках, учитель має віддавати перевагу розвивальним прийомам, уникати лекцій, конспектувань, рефератів та фронтальних зрізів знань.
Передумовою активного навчання є чергування різних форм діяльності учнів. Наприклад, працюючи з текстом, учні можуть шукати відповідь на запитання, добирати коментарі до ілюстрацій, складати план, порівнювати текст з ілюстраціями та картами, знаходити нові слова та витлумачувати їх насамперед слідуючи інструкціям підручника.
Обов’язковою умовою успішного навчання історії є різноманітна самостійна робота учнів. Обов’язковою також є актуалізація знань і життєвих уявлень учнів, повторення та закріплення вивченого на уроці. Тож плануючи урок, треба обов’язково передбачити час на ці етапи, скориставшись відповідними завданнями підручника.
Важливим є використання у навчанні школярів картографічних посібників - атласів, контурних та настінних карт. Вони допомагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події.
