Особливим видом наочних засобів навчання є графічна, чи умовно-графічна, наочність. Графіка - це накреслення письмових чи друкованих знаків, букв; зображення живої мови письмовими знаками. До групи умовно-графічних наочних засобів входять крейдові малюнки й аплікації, історичні карти, схеми, локальні схематичні плани, таблиці, графіки і діаграми. Ці засоби відбивають кількісні і якісні сторони історичного процесу, розміщення історичних фактів у просторі, істотні ознаки фактів, причинно-наслідкові зв'язки і закономірності. Тим самим вони сприяють формуванню у школярів умовних, символічних образів минулого і теоретичних уявлень. У цілому пріоритетом у розробці засобів навчання історії в останні роки стали посібники, орієнтовані на самостійну (індивідуальну і групову) роботу учнів, диференціацію їх навчальної діяльності. Насамперед це завдання реалізувалось у випуску друкованих видань: збірників пізнавальних задач і тестів, робочих зошитів, тематичних посібників з методичними вказівками. З метою підвищення якості навчання, графічна наочність повинна відповідати таким вимогам:
- відповідність наочного засобу змісту досліджуваного матеріалу;
- неперевантаженість об'єктами для запам'ятовування;
- чіткість зображення;
- широка гама кольорів зображення тощо.
Поряд із друкованими засобами умовно-графічної наочності широко використовуються в навчанні історії схеми, таблиці, діаграми, які складаються вчителем на дошці чи плівці, а учнями в зошитах.
Схема – креслення, що відображає суттєві ознаки, зв’язки і відносини історичних явищ. Використовуються для наочного порівняння явищ, що вивчаються, показу тенденції їхнього розвитку, а також для систематизації історичних знань Існує декілька видів схем – ті, які відображають структуру поняття за його ознаками або явища за його складовими, схеми еволюції, ієрархічні та логічні. Перший вид схем дає можливість ознайомитися з різними аспектами явища, має вигляд «коробочки»[19,181].Схеми еволюції відбивають етапи розвитку подій¸ явищ чи процесів у вигляді сходинок. Якщо потрібно передати певний порядок, послідовність елементів структури явища, процесу, ознак використовують ієрархічну схему, яка найчастіше має вигляд сходинок, послідовно поєднаних стрілками ознак. Нарешті логічні схеми – це графічні зображення, що відбивають процес, містять його складові, що випливають одне з іншого, наприклад причинно – наслідкові зв’язки між подіями, явищами чи поняттями.
Популярний засіб наочного навчання є опорний конспект. Однак до сьогодні відсутнє єдине розуміння, єдине визначення даного дидактичного засобу. Типів опорних конспектів може бути кілька, визначення опорного конспекту бажано мати одне. Для цього звернемось до групи термінів. Опора - сила, на яку можна опертися; підтримка, допомога. Опорний сигнал -умовний знак для передачі якого-небудь повідомлення, розпорядження, команди. Опорний сигнал - засіб наочності (схема, малюнок, креслення, криптограма), що містить необхідну для довгострокового запам’ятовування навчальну інформацію, оформлену за правилами мнемоніки (мистецтво запам’ятовування).
Знак - предмет, позначка, зображення, які вказують на що-небудь, підтверджують щось; зображення з відомим умовним значенням. Символ - умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища. Піктограма - умовний малюнок із зображенням яких-небудь дій, подій, предметів; засіб передавання інформації зображенням предметів, подій та дій за допомогою умовних знаків та графічних образів. Піктографічний лист - примітивний рисунковий лист, у якому предмети і дії зображувались за допомогою поєднання їхніх малюнків. Використовується як прийом навчання особливо на уроках історії.
Ідеограма - письмовий знак, що позначає ( на відміну від букви) не звук якої-небудь мови, а ціле слово, корінь, певне поняття. Конспект - стислий письмовий виклад чи короткий запис змісту чого-небудь [19,185].
Одним з найбільш дієвих засобів оптимізації навчального процесу на уроках історії є таблиці. Під таблицею розуміють перелік, згрупування різних об’єктів чи явищ, графічно розташованих у найкращому для сприйняття порядку: правильними рядами, колонками, стовпчиками, в певній системі і послідовності відповідно до теми і завдань. Очевидно, що таблиці є перехідною ланкою від звичайного тексту до ілюстрації, але, зважаючи на їх важливу роль, визначаються як графічні засоби наочності.
Таким чином, наочні засоби навчання є досить цікавою і багатогранною проблемою. Її розглядали такі відомі педагоги як Коменський, Монтень, Ушинський, але не зникла цікавість до наочних засобів навчання і в наш час. Останнім часом великий інтерес у науковців, вчителів та методистів викликають саме умовно-графічні методи навчання.
