Залучення краєзнавчого матеріалу на уроках історії служить вирішенню загальних завдань навчання і виховання учнів, що стоять перед школою на сучасному етапі. Без краєзнавчої роботи не можна поставити по-справжньому викладання історії. Програмні питання, за якими вивчався не тільки матеріал підручника, але й дійсність, що безпосередньо оточує учнів, засвоюються значно міцніше.
Курс історії дозволяє систематично знайомити учнів з трудовими подвигами земляків. Не можна не погодитися з думкою А. І. Стражева про те, що знання свого краю, його минулого й сучасного нам необхідно для безпосередньої трудової участі в його перетворенні.
Краєзнавство відкриває широкі можливості для самостійної діяльності учнів, для пошуку, дослідження і навіть невеликого відкриття. Це пробуджує у школярів глибокий інтерес до історії краю, країни, викликає тягу до знань.
Велике значення краєзнавчої роботи полягає у вихованні патріотизму. Місцевий матеріал дуже важливий при встановленні зв’язку історичного минулого з сучасністю, у процесі пізнання проблем суспільних відносин, у розкритті понять про народ, про спосіб життя, у вивченні науки, техніки, економіки, культури. Краєзнавство створює сприятливі умови для застосування у навчальній роботі різноманітних елементів пошуку й дослідження, широкого використання місцевих джерел.
Краєзнавчий матеріал володіє поліфункціональністю, поєднуючи у собі навчальні, виховні та розвивальні функції. Краєзнавча робота педагогічно дуже багатогранна. Водночас вона може мати дослідницький і прикладний, суспільно-корисний та освітньо-виховний характер. Краєзнавство, багатогранне за своїм змістом, оскільки у ньому поєднуються історія, географія, природа та етнографія,, фольклор і топонімія та ін.
Труднощі пов’язані перш за все з тим, що майже в усіх областях, краях дотепер не видані посібники для вчителів з історії краю та мето¬дики використання місцевого ма¬теріалу на уроках історії. У ряді місць відсутні краєзнавчі навчальні посібники для учнів. Природно, що за цих умов якість збору місцевого матеріалу, його відбір, систематизація й методика використання у навчально-виховній роботі цілком залежать від вчителя.
Для навчально-виховної мети слід відбирати такі факти з місцевої іс¬торії, які в науковому плані до¬стовірні, допомагають правильному розумінню закономірностей роз¬витку історичного процесу, мають важливе освітнє та виховне значен¬ня, є типовими для краю, відобра¬жають умови його розвитку, що іс¬торично склалися, впливають не тільки на свідомість, але й на відчут¬тя учнів, пробуджують у них інтерес і любов до історії краю і країни.
Особливо важливе виховне значен¬ня має матеріал про трудові подвиги земляків, їхнє ставлення до праці. Необхідно також збирати матеріал, який показує міжнародні зв'язки краю.
Велике пізнавальне і виховне значення має матеріал, що розкриває перспективи розвитку краю, міста, сіла. Тут важливо підібрати факти, цифри, ілюструючи минуле, сьогодення і майбутнє краю.
Важливим є встановлення синхронності подій з історії України з історією краю. Для цього учні самостійно складають синхроністичну таблицю.
Доцільно пропонувати спеціальні завдання на порівняння рівня розввитку окремих галузей народного господарства краю, добробуту трудящих, розвитку краєзнавчих об’єктів та ін.
Краєзнавчий підхід у вивченні історії буде педагогічно ефективним за умов:
1) відповідності краєзнавчого матеріалу загальним методологічним задачам курсу вітчизняної історії;
2) наукової достовірності та глибокої ідейності;
3) урахування умов розвитку краю, що історично склалися, його специфіки;
4) взаємозв'язку місцевого та загальноісторичного матеріалу;
5) систематичності й планомірності у використанні;
6) наочності;
7) безпосередньої участі школярів під керівництвом учителя у зборі та вивченні краєзнавчого матеріалу із застосуванням дослідницького методу;
8) зв'язку навчальної та позакласної історико-краєзнавчої роботи;
9) уміння вчителя застосовувати різноманітні, найбільш опти¬мальні прийоми і методи вико¬ристання місцевого матеріалу на уроках історії та в позакласній роботі з учнями.
Краєзнавчий матеріал має ефект у навчально-виховному процесі тоді, коли він:
- є не тільки засобом ілюстрації й конкретизації загальноісторичних подій та явищ, але й джерелом отримання нових знань, розширення наукового кругозору учнів;
- зручний для порівняння, зіставлення із загальнодержавним;
- тісно пов’язаний із загальноісторичними подіями і розкриває специфічні особливості розвитку краю.
