Компетентнісний підхід до навчання історії передбачає формування в учнів інформаційної компетентності – уміння працювати з джерелами історичної інформації, інтерпретувати зміст джерел, визначати їх надійність. У навчальній програмі з історії відзначається важливість вміння виявляти і критично аналізувати розбіжності в позиціях авторів джерел. На уроках історії учні знайомляться з класифікацією історичних джерел: образотворчі (скульптура, живопис); речові (предмети праці, побуту); письмові (літописи, хроніки, документи).
Робота з історичним документом конкретизує історичний матеріал, знайомить з методами історичного дослідження, формує уміння аналізувати історичні джерела; сприяє підвищенню інтересу до предмета. Найчастіше зустрічаються такі методичні прийоми роботи з документом: постановка запитання і знаходження відповіді в документі; використання історичного документу з метою доведення будь-яких положень; використання документу у поєднанні з іншими джерелами історичних знань – ілюстрації, художня література, карта; порівняльний аналіз документів; включення документу у виклад учителя для формування уявлень; аналіз документу учителем; організація самостійної роботи школярів з документом (постановка питання до тексту документу; аналіз документу за запропонованими критеріями; порівняння документів; зіставлення документів; аналіз документів з точки зору різних груп; визначення авторського відношення подіями). Дослідження історичних джерел може відбуватися різними шляхами, які, відповідно, вимагають використання різних видів лабораторно-практичних (дослідницьких) робіт. Метод послідовно-текстуального вивчення джерел ґрунтується на логічно послідовній роботі із засвоєння необхідної інформації і проявляється у чотирьох основних діях: виявлення і обробка основних ідей джерела (виділення основних ідей і положень, формулювання продуктивно-пізнавальних запитань для з’ясування їх сутності, складання та запис відповідей); аналіз авторських питань (робота над питаннями, висунутими автором у тексті, вироблення відповідей на них, порівняння відповідей автора з власними); аналіз подій, фактів та персоналій; співставлення історичного досвіду з дійсністю (вибір із джерела конкретного прикладу для аналізу, підбір аналогів з історії, пошук того, у чому і як ці аналоги набули розвитку в сучасних умовах. Роздуми над можливою реалізацією історичного досвіду у сьогоденні).
Метод поетапного вивчення джерел ґрунтується на орієнтуванні учнів на самостійне вивчення необхідної інформації за допомогою трьохетапного алгоритму дій: підготовча робота; засвоєння змісту джерел, виконання узагальнюючих і практичних завдань. Останнім часом цей аспект дослідження історичних джерел знайшов своє відображення в Україні. Так, в одному з останніх навчальних посібників «Історія епохи очима людини» автори Ю. Комаров, В. Мисан, А. Осмоловський, С. Білоножко, О. Зайцев приділяють особливу увагу з’ясуванню позиції автора джерела. Для детального аналізу історичного тексту слід відповісти на такі запитання: 1. Що це за документ, вид документа: запис у щоденнику; лист, приватний чи офіційний; спогади; публічне звернення чи заклик; політичний документ (звіт, протокол, резолюція, урядова постанова, декларація тощо); дипломатичне послання, акт, нота; уривок з історичного дослідження? 2. Хто є автором/авторами документа (приватна особа, офіційна, анонім)? 3. Яка політична, національна, етнічна, службова належність автора? Яким чином це впливає на його ставлення до подій? 4. Чи є у документі інформація, яка підтверджує, що він базується на особистому досвіді чи на причетності автора до згадуваних подій? 5. Чи був автор очевидцем того, що сталося, або ж брав безпосередню участь у подіях? 6. Чи є в документі будь-які факти, які допомагають робити висновок щодо мети появи документа? Кому адресований текст? Коли з’явилося джерело? Чи був документ написаний у той час, коли сталася подія, відразу після неї чи декілька днів, тижнів, місяців чи навіть років по тому? 7. Автор просто повідомляє про ситуацію, передає інформацію або описує те, що сталося, чи ж документ містить також погляди, висновки і рекомендації? 8. Чи намагається автор дати об’єктивний і осмислений опис того, що сталося? 9. Чи є в документі будь-які твердження чи фрази, які свідчили б про уподобання чи упередження автора проти будь-якої групи людей чи точки зору? 10. Чи є в тексті факти, що дозволяють вам вважати цей документ достовірним джерелом інформації?
Художня література служить для учнів одним з важливих джерел ознайомлення з історичним минулим і одним з ефективних засобів їх морального і естетичного виховання. У творах художньої літератури ми знаходимо конкретний матеріал, як правило, відсутній в навчальних посібниках, – обстановку і колорит епохи, влучні характеристики і деталі побуту, яскраві факти і опис зовнішнього вигляду людей минулого. Таким чином, художня література ілюструє науковий матеріал історії, коментує його художніми сюжетами, поглиблює розуміння, збуджує жвавий інтерес до явищ життя, викликаючи емоційні переживання. Основні знання з історії учні отримують через розповідь вчителя. Нитки розповіді прокладають у свідомості дітей зв’язки з минулим народу і країни. Слово вчителя, гранично точне, повне стрімкої думки і непідробного почуття, багато в чому зумовлює успіх навчання. Проте вчитель не завжди знаходить потрібну гаму яскравих образотворчих засобів для конкретної та образної передачі знань. На допомогу йому, а значить і учням, повинні прийти твори письменників і поетів. Але при відборі творів художньої літератури для уроків історії необхідно враховувати два моменти. По-перше, пізнавально-виховну цінність матеріалу (тобто правдивий виклад історичних подій). С. П. Бородін підкреслював, що вигадка «повинна знаходитися в межах історичної та побутової достовірності». По-друге, його високу художню цінність. Уривки з творів художньої літератури, які використовуються на уроках історії, повинні в собі містити: живе зображення історичних подій, вивчення яких передбачено шкільною програмою; образи історичних діячів і зображення народних мас; картинний опис обстановки, в якій розгортаються події минулого. Тобто художня література допомагає краще зрозуміти історичні 125 події. Але не кожен твір художньої літератури може бути використано на уроці історії. Потрібен ретельний відбір. Методи і прийоми, за допомогою яких можуть бути використані матеріали художньої літератури, різноманітні. Багато що залежить від майстерності вчителя, від рівня підготовки класу та інших умов. Тому, плануючи використання на уроці того чи іншого уривку, потрібно виходити з конкретних завдань уроку, з його основного змісту і щоразу визначати, який з цих літературних матеріалів, у якому обсязі і в якій формі доцільно залучити. Художня література як один із прийомів у навчанні історії широко використовується на уроках. Художня література, що залучається на урок, допомагає конкретизації історичного матеріалу та формуванню у школярів яскравих образів минулого, які є складовою частиною їх історичних уявлень. Художня книга допомагає вчителю підтримувати увагу учнів, сприяє розвитку інтересу до предмета. В художній літературі дуже яскраво і барвисто описуються ті історичні події, про які говорить автор твору. Фрагменти історичних творів вчитель залучає, щоб ввести учнів в історичні події або відтворити колорит епохи, надати картинний або портретний опис.
