Просвітництво — ідейна течія, пов’язана з боротьбою буржуазії та народних мас проти феодалізму: боролися за встановлення “царства розуму” на засадах “природної рівності”, за політичну свободу і громадянську рівність. Вона відображала соціальний протест проти феодальних порядків, соціальної несправедливості, проти католицької церкви, виступала за суспільний прогрес через поширення освіти, культури, науки і виховання.
Крім загальних ідей, властивих Просвітництва в цілому, французьке Просвітництво характеризується політичним радикалізмом і антиклерикалізмом.
Протягом десятиліть французькі просвітителі піддавали нещадній критиці всі інститути традиційного суспільства: монархію, станову структуру суспільства, церква, сформовану систему виховання. По суті справи вони вели ідеологічнупідготовку до радикального зламу соціальних структур, успадкованих від феодального минулого. Вони проголошували нові соціальні ідеали, головним з яких була свобода.
Головною ідеологічною опорою феодальних суспільних відносин у Франції була католицька церква.
На першому етапі французького Просвітництва головними фігурами виступали Франсуа-Марі де Аруе,який увійшов в історію під ім'ям Вольтера (1694-1778) і Шарль-Луї де Секонда, барон Ля Бред і де Монтеск'є (1689-1755). Вони заклали основи французького Просвітництва і були його лідерами до кінця 1740-х рр.,
