Коли Єлизавета зійшла на трон, в Англії не було жодних колоній. Натомість Іспанія отримувала значні прибутки із захоплених нею безмежних територій у Північній, Центральній та Південній Америці. Не дивно, що Англія теж прагнула мати свої володіння. Тож винахідливі мандрівники почали часто організовувати експедиції просторами океанів у пошуках щастя, слави й нових шляхів в Китай та на Далекий Схід. Франсіс Дрейк став першим капітаном, який на власному кораблі здійснив кругосвітню подорож. Пропливаючи вздовж західного узбережжя Південної і Північної Америки, Дрейк пограбував чимало іспанських суден з коштовностями. Аби протистояти іспанській монополії у Новому Світі, мореплавець Уолтер Релі виділив кошти на заснування колонії на східному узбережжі Північної Америки. На честь Королеви-діви Релі назвав цю територію Віргінією, що буквально означає «земля діви». І, хоча перші спроби мореплавців завершилися невдачею, вони розбудили інтерес Англії до подальших завоювань. Загибель іспанської «Непереможної армади» відкрила перед Англією великі перспективи панування на морях і океанах. Єлизавета сприяла новим торговельним зв’язкам з Південно-Східною Азією. Так закладалися підвалини Британської імперії, яка з часом мала володіння по всьому світі*.
Ще однією заслугою Єлизавети було те, що вона приділяла велику увагу освіті. Завдяки відкриттю нових шкіл молодь стала багато читати. Такий інтерес до літературних творів і розвиток друкування посприяли розквіту культури. У цей період творили Вільям Шекспір та інші великі драматурги. Відкривалося багато нових театрів, які приваблювали безліч глядачів. Поети писали вишукані сонети, композитори створювали нові напрямки в музиці, а художники малювали чимало мініатюр з зображеннями королеви та її придворних. Також з’являлися нові переклади Біблії, які ставали доступними не лише священству, але й простим людям. Щоправда, цей золотий період в історії Англії тривав недовго.
Кінець славетної доби
Останні роки правління Єлизавети були доволі нелегкими. Багато з її вірних радників померло, а між новими, яких вона обрала, точилася люта боротьба. При дворі сталося кілька невдалих бунтів. Крім того, в державі знову розгорілися релігійні чвари. Католики не хотіли відвідувати протестантські богослужіння. Через це їх жорстоко переслідували, навіть стратили приблизно 200 католицьких священиків і мирян. Також страчували й ув’язнювали пуритан. У той час в Ірландії зчинився бунт проти англійського панування й далі тривала війна з Іспанією. На додаток до цього чотири роки поспіль Англія потерпала від неврожаїв, тому з’явилося багато бродяг і безробітних. Люди були обурені високими цінами на продукти. Так Єлизавета I втратила популярність. Англія вже не любила своєї Королеви-діви.
Єлизавета поступово згубила інтерес до життя і 24 березня 1603 року померла. Новина про смерть останньої правительки з династії Тюдорів приголомшила британців, але не надовго. Вже увечері, влаштовуючи вуличні забави з багаттями, вони святкували коронування нового монарха. Їхнім правителем знову став чоловік — шотландський король Яків VI. Він був сином Марії Стюарт і сповідував протестантизм. Зійшовши на трон Англії під іменем Яків I, він зробив те, що не вдавалося Єлизаветі I — об’єднав два королівства. Однак народ швидко розчарувався і в цьому монарху та з ностальгією згадував Добру королеву Бесс.
