ІСТОРИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ В 19 СТОЛІТТІ. Наприкінці 18 – поч. 19 ст. публікації з проблем укр. історії набувають якостей професійних наукових досліджень (у 18 ст. істор. розвідки писали переважно аматори – канцеляристи, урядовці, військові та ін. – на дозвіллі). Це було наслідком процесу інституціоналізації історичної науки, зокрема створення ун-тів, які, поряд з наук. т-вами, стали осередками дослідження історії, підготовки когорти професійних істориків. У Харків. ун-ті (ств. 1805; нині Харківський національний університет), зокрема, працювали такі відомі вчені, як Х.Роммель, І.Шад, І.Кронеберг, М.Лунін, В.Цих, які створили там ґрунт для появи харків. наук. школи істориків.
У Київ. ун-ті (ств. 1834; нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) аналогічну роботу проводили М.Костомаров, М.Максимович, П.Павлов та ін.
Якщо взяти за основу періодизації розвитку укр. істор. думки зміну теоретико-методологічних настанов та орг. засад істор. праці (так, напр., робить І.Колесник), то період поступу укр. історіографії, що припадає на 1-шу чверть 19 ст., можна характеризувати як стан критичної історії, що зумовлював поєднання в особі історика як автора повної систематичної історії, так і критика та збирача текстів, істор. пам'яток та джерел. Саме такими є праці Д.Бантиш-Каменського, М.Маркевича, Д.Зубрицького, що вважаються першими власне наук. дослідженнями історії України.
З використанням широкого джерельного матеріалу написані також праці галицького історика та архівіста Д.Зубрицького. В центрі його наук. зацікавлень була історія Церкви ("Нарис з історії руського народу в Галичині і церковної ієрархії в цьому королівстві"), Ставропігійського інституту ("Інститут Ставропігійський від року 1666 до 1772"), Галицько-Волинського князівства та Галицько-Волин. д-ви ("История древнего Русско-Галицкого княжества").Розгорнено широку кампанію зі збору та публікації пісенного фольклорного матеріалу з усіх регіонів України. В цей період з'являються перші історико-етногр. збірники й розвідки М.Цертелєва, І.Срезневського (зб. "Запорожская старина"), М.Максимовича, харків. романтиків А.Метлинського, М.Костомарова, а в Галичині розгортає діяльність "Руська трійця" (М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький) та ін.
