літку 1987 р. на пленумі ЦК БКП Живков був змушений визнати, що є «випадки рецидиву культу особи» і пообіцяв покінчити з всевладдям партійного апарату. Була проголошена необхідність створення «нової моделі соціалізму», реформ системи управління економікою та адміністративного поділу країни. Проте оголошені реформи не привели до ліквідації адміністративно-командної системи. Вся повнота влади, як і раніше, була зосереджена в руках Живкова та його оточення. Влітку 1989 р. становище у країні різко загострилось. Оголошена Живковим «перебудова» не виправдала сподівань. Продовжували зростати інфляція і товарний голод. Закон про право вільного виїзду за кордон призвів до масової втечі у Туреччину мусульманського і тюркомовного населення, яке в основному займалось сільським господарством (виїхало 350 тис. чол., хоча бажаючих було значно більше, але Туреччина закрила кордон). Події в НДР, Чехословаччині та інших країнах Східної Європи призвели в рух сили, що виступали за справжню перебудову.Наприкінці жовтня 1989 р. член Політбюро ЦК БКП міністр закордонних справ П.Младенов надіслав партійному керівництву відкритого листа, в якому звинуватив Т.Живкова в неприпустимих методах управління. 10 листопада 1989 р. ЦК БКП звільнив Живкова з поста Генсека, а незабаром і з поста Голови Держради. На новостворений пост президента Болгарії було обрано Петра Младенова. Після повалення режиму Живкова у країні почали створюватись і відновлювати свою діяльність десятки політичних партій і організацій. Ряд партій і організацій правого спрямування об`єдналось в Союз демократичних сил (СДС), що виступав за впровадження багатопартійності і парламентської демократії. В опозиція до БКП перейшла і БЗНС. БКП вимушена була вступити у діалог з опозицією, але переговори позитивного результату не дали.Опозиціонери відмовлялись прийняти участь в уряді, який очолював комуніст А.Луканов.У січні 1990 р. ХІV позачерговий з`їзд БКП проголосив головною метою партії перебудову та оновлення демократичного соціалізму. Партія відмовилась від конституційного положення про свою керівну роль у суспільстві, засудила деформації у галузі міжнаціональних відносин. Живкова і ряд діячів з його найближчого оточення було виключено з партії. Нове керівництво очолив Александр Лілов, який за Живкова зазнавав переслідувань. БКП була перейменовано у Болгарську соціалістичну партію (БСП).У січні 1990 р. був організований національний «круглий стіл» основних партій та організацій, який обговорив найважливіші політичні й економічні проблеми. Прагнення БСП консолідувати всі політичні сили для виходу з кризи не знайшло підтримки з боку опозиції, яка не бажала брати на себе відповідальність за становище, в якому опинилась країна. На парламентських виборах 17 червня 1990 р. БСП набрала 40 процентів голосів, що дало їй право сформувати уряд на чолі з О.Лукановим, але конструктивної роботи не вийшло. Законотворча робота парламенту була блокована неконструктивними дебатами між опозицією і соціалістами. Політична напруга перекинулась і на вулиці міст: розпочались масові демонстрації, страйки, мітинги. Зрештою БСП пішла на поступки. П.Младенов подав у відставку з поста президента. 1 серпня 1990 р. новим президентом було обрано Желю Желєва. У листопаді 1990 р. подав у відставку уряд Луканова. Після цього було сформовано коаліційний уряд (СДС, БСП, БЗНС) на чолі з Д.Поповим. Уряд Попова розпочав кардинальну економічну реформу («Шокова терапія»). У лютому 1991 р. були лібералізовані ціни, скасовано субсидії тощо. Ціни відразу зросли у декілька разів. Щоб пом`якшити «шок» населенню було виплачено компенсацію і підвищено заробітну плату. Влітку розпочалась «мала приватизація». Прийнято закон про приватизацію землі, який передбачав повернення землі колишнім власникам. 12 липня 1991 р. було затверджено Конституцію Республіки Болгарії. Яка закріплювала демократичний устрій, приватну власність. Главою держави проголошувався президент.
