Свідченням пошуку адекватної виборчої процедури перехідного періоду є проведення 1 червня 1996 року болгарських "праймериз" щодо висунення спільного кандидата демократичних сил на президентські вибори. Це було першою спробою в Європі впровадити адаптований до національних умов варіант американської системи. У практичному плані попередні вибори дали змогу, на думку політолога І. Кристєва, розрубати "гордіїв вузол", зав’язаний тодішнім президентом Ж. Желєвим і Союзом демократичних сил (СДС) – найбільшою і найактивнішою несоціалістичною політичною силою в Болгарії . Застосуванню цього механізму передували драматичні політичні дебати.Політичний простір поділився на групи прибічників і супротивників використання суто американської системи. Багато разів підкреслювалося, що це – частина виборчої системи США, і вона передбачає змагальність між республіканцями і демократами, а в Болгарії – зовсім інша ситуація: "праймериз" проводилися в рамках однієї демократичної сили – СДС.Основною причиною проведення таких виборів послужили стосунки Ж. Желєва з "синьою коаліцією", завдяки якій його було обрано президентом, але які з 1992 року ускладнились. Восени 1995 року Ж. Желєв офіційно заявив про своє рішення балотуватися на новий президентський термін. Коаліція "Народний союз" його підтримала, а представники СДС заявили, що підуть на вибори з новим кандидатом. Пошуки компромісу не давали результатів.Було знайдено й інституційне вирішення проблеми: укладено "Угоду про попередні вибори", підписану лідерами демократичних парламентських партій і коаліцій, а через десять днів й обома кандидатами об’єднаної опозиції – П. Стояновим і Ж. Желєвим. Було створено всі необхідні інститути виборчого процесу (ЦВК, реґіональні та громадські виборчі комісії, Політрада тощо). В результаті "праймериз" був визначений спільний кандидат від демократичних сил – П. Стоянов, який дотримувався прозахідної ліберальної позиції і репрезентував на той час праву болгарську еліту.Результати попередніх виборів засвідчили, що в країні політичні процеси розгортаються за іншим, ніж раніше, сценарієм. Масова участь громадян у виборах визначалась кількома факторами: розчаруванням від управління БСП (колишня БКП) і пошуками альтернативи, новизною і привабливістю самої процедури, прагненням до згоди, взаємопорозуміння тощо. Така консолідація суспільства проявилася, мабуть, уперше після 1989 року
