Сама ідея люстрації спочатку полягала у тому, щоб відсторонити від можливості займати посади у державному управлінні і місцевому самоврядуванні особам, які були причетні до утисків прав і свобод громадян комуністичної Польщі. Ішлося про відновлення справедливості: колишні представники комуністичної влади мали понести відповідальність за вчинені суспільству кривди.
Йшлося про те, щоб у новій Польщі відбулася зміна політичних поколінь і не відбулося повернення старих кадрів, реакції і згортання реформ.Ідея провести люстрацію матеріалізувалося у перших парламентських законопроектах лише у грудні 1991 року. Але тоді до справи не дійшло. Наступна спроба проголосувати у Сеймі це питання була реалізована наприкінці травня 1992 року. Саме тоді трапився перший великий скандал навколо люстрації. Конституційний трибунал оголошує про те, що люстраційна постанова суперечить Конституції. Так через поспіх і амбіції політичних конкурентів закінчилася перша спроба люстрації у посткомуністичній Польщі. Перший закон, що уможливлює люстрацію, був прийнятий через 5 років після «Ночі папок». Остаточно польське люстраційне законодавство сформувалося тільки у 2006-2007 роках.Тепер закон зобов’язує усіх, хто виконує публічні функції, пройти через люстраційну процедуру: від президента країни, урядовців, парламентарів, депутатів місцевого самоврядування, суддів, прокурорів та адвокатів до ректорів і проректорів вищих навчальних закладів. Була також спроба включити до цього списку журналістів, банкірів, біржевих працівників, директорів приватних шкіл і навіть керівників спортивних асоціацій. Але Конституційний трибунал визнав ці положення останньої редакції закону неконституційними, і вилучив їх звідти.У випадку, якщо суд встановлює факт люстраційної брехні, винуватець може бути позбавлений права обиратися до парламенту чи до місцевого самоврядування на термін від 3 до 10 років.
