У грудні 1971 p. рішенням Президії СКЮ процес реформ був грубо перерваний. У Хорватії, а потім і в інших республіках відбувалися масові політичні чистки. Згортання ринкових реформ супроводжувалося ідейно-політичним та організаційним зміцненням СКЮ на засадах демократичного централізму, а також кадровими переміщеннями в партійних організаціях і державних установах Хорватії, Словенії, Сербії та Воєводини. Розгорнулася кампанія проти хорватського націоналізму як основного бастіону "контрреволюції", почалися масові репресії проти представників політичної та культурної еліти. Єдиним виразником опозиційних поглядів залишалася католицька церква. Хорватія була втихомирена, проте серед хорватської громадськості поширювалися антиюгославські настрої.У лютому 1974 р. була прийнята нова конституція, яка закріпила, бюрократичну децентралізацію, проведену на користь лояльних партійних керівників з відновленням однопартійної системи на рівні республік та країв, і позбавлення союзних органів владних повноважень. Югославія перетворилася на своєрідну поліцентричну конфедерацію із восьми держав. У травні 1974 р. президентом СФРЮ без обмеження терміну був обраний И. Броз Тіто.Реальне становище в народному господарстві не відповідало проголошеним принципам звуження адміністративного впливу до мінімуму, посилення ринкових відносин. Економіка досягла найвищого за всю історію країни рівня одержавлення. Ринок був відсунутий до сфер тіньової економіки.. Така економіка була абсолютно нежиттєздатною. Самоврядування почало згортатися не тільки на підприємствах, а й в організаціях невиробничої сфери. на зміну приходило пряме адміністрування..Децентралізація економіки й послаблення ролі партії привели до зростання самостійності республік й зміцнення в них позицій етнічних правлячих еліт. Наприкінці 70-х років Югославська федерація поступово переходить на конфедеративні принципи державного устрою при збереженні ще досить сильного центру, який спирався передусім на особистий авторитет Тіто.Смерть Тіто 4 травня 1980 р. прискорила економічну й політичну кризу Югославії. Почалась агонія суспільної системи в цілому. Виявилося це передусім у сфері економіки. Безпосередніми причинами загострення ситуації були низька економічна ефективність господарства, зростання світових цін на енергоносії та сировину, а також збільшення зовнішньої заборгованості. З року в рік знижувалася продуктивність праці. Постійно зростала інфляція, яка до 1989 р. переросла у гіперінфляцію. Скорочувались усі види споживання, особливо інвестиційного. Помітно знизився життєвий рівень населення, Керівництво країни, зіткнувшись із загальною кризою, розпочало проведення нової серії економічних реформ, але 1983 по 1988 р. цей процес характеризувався постійними коливаннями, тому суттєвих змін в економіці не відбулося.
