Чехословацькі комуністи відреагували досить швидко. 17 квітня 1969 року Пленум ЦК КПЧ відправив Дубчека у відставку, на його місце був обраний Густав Гусак . З його приходом - початок епохи нормалізації, що тривала понад 20 років. Заг. Риси Нормалізації (Консолідації): беззастережне лідерство Гусака в КПЧ і видалення з керівництва партії реформаторів; анулювання демократичного законодавства часів Празької весни; відновлення партійного контролю над економікою; посилення позицій органів держбезпеки і поліції; повернення зовнішньої політики Чехословаччини в суворі рамки, що визначаються СРСР.Лідери Комуністичної партії Чехословаччини, які ініціювали реформи Празької весни, досить швидко втратили свої позиції З ініціативи Гусака була здійснена тотальна перевірка всіх членів партії на благонадійність. Її проводили спеціальні комісії, сформовані з авторитетних партійців. Перевірка включала співбесіду. В першу чергу комуністична партія заборонила всі громадські об'єднання, що з'явилися під час Празької весни. Були закриті всі видання, чия редакційна політика не збігалася з «генеральною лінією» нового керівництва КПЧ. Склад чехословацького Союзу журналістів скоротився наполовину.Об'єктом репресій ставали представники всіх верств чеської інтелігенції, не тільки письменники і журналісти. Поширений вид покарання в епоху нормалізації - звільнення з подальшою забороною працювати за професією.Крім звільнень не припинялися і арешти. Тільки з 1969 по 1974 рік за політичні злочини були засуджені 3078 осібОпозиція. Арешт представників чеського рок-андеграунду став приводом до об'єднання опозиційно налаштованих інтелектуалів. У грудні 1976 року складено документ, відомий як Хартія-77. Він закликав уряд і компартію Чехословаччини дотримуватися прав людини, гарантовані Конституцією ЧССР і Гельсінкських угод Тоталітарний режим не залишав чехословацьким опозиціонерам місця в політиці, тому вони зосередилися на правозахисних і культурних заходах. Однією з їх форм стала співпраця з Освітнім фондом імені Яна Гуса. У 1979-89 роках фонд Яна Гуса організував більше сотні візитів відомих письменників, філософів і композиторів до Праги, де вони проводили неформальні зустрічі з чеською інтелігенцією. Служба державної безпеки і тут знайшла загрозу режиму, тому не всі такі зустрічі вдавалися.
