вже у вересні 1944 р. було оголошено про початок аграрної реформи. Боротьба за владу в цей період розгорталася між прихильниками соціалістичної перспективи на чолі з ППР та аграристської альтернативи на чолі з СЛ. У середині 1945 р. в політиці комуністів визначилися дві тенденції. З одного боку, проголошувався курс на широкий національний фронт демократичних сил. З іншого боку, в діяльності керівництва ППР з реалізації зазначеного політичного курсу чітко проступали авторитарно-тоталітарні методи. Повернення з еміграції «людовських» лідерів спричинило серйозні зміни в розстановці політичних сил у країні. С. Миколайчик в серпні 1945 р. пішов на створення паралельної партії -«Польського стронніцтва людового» (ПСЛ), У програмі ПСЛ підкреслювалися «зверхність» селянського руху та право селянства відігравати поряд з робітничим класом роль «головного співправителя в державі». Висуваючи популярну серед селян ідею «третього шляху» розвитку суспільства, ПСЛ виступало за рівноправність усіх форм власності.По суті справи від імені ПСЛ висувалася програма політичного протистояння з ППР, вирішальним важелем якого ставали вільні вибори: на початку 1946 р. керівництво ПСЛ вимагало для своєї партії 75 % депутатських місць у парламенті. ПСЛ прагнуло «врівноважити» їх зв'язками із Заходом і відкидало будь-які прояви радянського втручання у внутрішнє життя Польщі. Непримиренну позицію займало ПСЛ і щодо порушень органами влади громадянських свобод. У галузі соціально-економічної політики ПСЛ взяло курс не на відмову від реформ, а на їх коригування.Залишившись у підпіллі, СН продовжувало підтримувати контакти з емігрантським урядом Т. Арцишевського. Керівництво ПСЛ, готуючись до генеральної політичної сутички з комуністами, дістало підтримку католицької церкви.ППР прагнула не допустити здійснення прийнятого в травні 1945 р. закону про повернення володарям частини підприємств, які перебували в тимчасовому державному управлінні, тоді як ПСЛ наполягало на його виконанні. Важливою проблемою залишалося проведення виборів до установчого сейму. Наприкінці вересня 1946 р. був створений Демократичний блок (ДБ), учасники якого домовилися про розподіл депутатських мандатів у сеймі: ППР і ППС - по 32 %, СЛ - 25 %, СД -10 %. За підсумками парламентських виборів у січні 1947 p., кандидати ДБ отримали 80 % голосів, за ПСЛ - трохи більше 10 %. Лідер «людовців» С. Миколайчик назвав вибори фальсифікованими. На початку лютого 1947 р. установчий сейм обрав президентом Польщі комуніста Б. Берута, а головою уряду став лідер ППС Ю. Циранкевич. Перемога ДБ на виборах відкривала шлях для реалізації концепції народно-демократичного устрою.
