22 червня 1941 р. напад Німеччини на СРСР. Німецькі армії «Північ», «Центр» і «Південь» швидко просувалися на Ленінград, Москву та Київ. До середини червня фронт стратегічного наступу гітлерівських військ досяг 3000 км, глибина вторгнення на головних напрямках — 400—600 км. За три тижні війни 28 радянських дивізій було повністю розгромлено, а ще 72 дивізії втратили понад 50% особового складу — це 3/5 військ, що перебували в західних округах. Уже 16 липня Гітлер ставив питання про приєднання до третього рейху радянських територій — України, Білорусії, Прибалтики та інших районів.Уже 18 серпня 1941 р. Гітлер припиняє наступ на Москву і переорієнтовує вістря головних ударів на Ленінград і Київ. У середині липня 1941 р. на житомирсько-київському, уманському і одеському напрямках точилися вирішальні бої.Більше двох місяців (липень—вересень) тривала оборона Києва. Гітлерівці втратили під стінами української столиці понад 100 тис. війська. Після прориву німецькими військами Південно-Західного фронту захисники Києва опинилися перед загрозою оточення. Ліквідувавши під Уманню дві оточені радянські армії, німецькі броньовані «кліщі» замкнулися в кільце під Полтавою. Велике стратегічне і політичне значення мала оборона Одеси, що тривала 73 дні. Сковуючи 18 дивізій противника, вона дала змогу відійти Південному фронту за Дніпро і організувати оборону. Проте наприкінці вересня Червона армія змушена була залишити Одесу і вести оборонні бої на Кримському півострові. Лише розгром у грудні 1941 р. під Москвою 38 німецьких дивізій зірвав плани «Бліцкригу», створивши умови для контрнаступу радянських військ. Причинами поразок були: некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва, незавершеність процесу переозброєння, мобілізаційна неготовність армії, багато тактичних прорахунків та інші фактори стали основними причинами трагічних поразок та катастроф на початковому етапі війни.Після нападу на СРСР британський прем'єр-міністр Черчіль вступ з промовою на радіо, в якій оголосив, що «кожен хто бореться з Гітлером є нашим союзником. З цього випливає, що ми надамо будь-яку допомогу Росії і російському народу». Позиція США не була такою однозначною: тут «комунізм» вважали таким же неприпустими як і «нацистська диктатура». Так чи інакше президент пообіцяв допомогу СРСР, але підкреслив, що радянський уряд ні про що не просив і головним отримувачем американської допомоги залишається Англія. Реакція СРСР не була поспішною і лише 12 липня 1941 року між СРСР і Великобританія підписали в Москві угоду про співпрацю.Конференція представників СРСР, Великої Британії і США з питань взаємних військових поставок відбувалася у Москві з 29 вересня по 1 жовтня 1941 року. У результаті розв'язків, прийнятих на цій конференції, першої угоди про поставки до СРСР було досягнуто у лютому 1942року, коли на СРСР була поширена чинність закону про ленд-ліз.Три маршрути — тихоокеанський, транс- іранський та арктичні конвої — забезпечили в сумі 93.5 % загальних поставок. Жоден із цих маршрутів не був повністю безпечним. За ленд-лізом до СРСР поставлялись рейки, паровози, вагони, автопокришки, цукор, автомобілі, армійські мотоцикли, авіабензин і т.д. Питання про погашення боргу за ленд-ліз досі відкрите.
