Ідею створення післявоєнного перехідного уряду висували Йосип Броз Тіто і Іван Шубашич, прем'єр-міністр югославського уряду у вигнанні, до війни глава Хорватської бановини. Після підписання Вісском угоди в червні 1944 року про об'єднання зусиль монархістів і комуністів, Тіто завдав візит до Москви з 21 по 28 вересня 1944, де був прийнятий Йосипом Сталіним і обговорив питання про об'єднання всіх антифашистських сил. За підтримки Вінстона Черчилля та Йосипа Сталіна 1 листопада 1944 Тіто уклав Бєлградське угоду з монархістами про перехідний уряд.7 грудня 1944 під час підписання договору були дані гарантії ряду політичних партій і ратифіковані законодавчих актів Антифашистського віче як частина законодавства майбутньої Югославії. Петро II Карагеоргієвич, який не був присутній на переговорах, був незадоволений: його інтереси представляли всього три людини і не дали йому повної можливості ознайомлення з документами. 16 лютого 1945 року, після Ялтинської конференції уряд Шубашича прибуло в Белград. Петро II після умовлянь 2 березня призначив своїми представниками в уряді Срджана Будісавлевіча, Анте Мандича та Душана Сернеца, а через три дні сталася відставка і королівського, і комуністичного урядів Югославії.7 березня 1945 почав свою роботу новий кабінет міністрів. 9 березня ввечері на Радіо Белграда Йосип Броз Тіто зачитав Декларацію, затверджену новим урядом. У Белграді хтось незабаром спалив будівлю редакції журналу «Демократія», і незабаром в містах країни почалися суперечки з приводу легітимності такого уряду. Шубашич був особливо незадоволений тим, що Службі національної безпеки Югославії, контррозвідувального підрозділу НОАЮ, майже повністю розв'язали руки. Після Грола у відставку подав Юрай Шутей. Шубашич, який не визнавав політичний курс комуністичних міністрів, 8 жовтня 1945 залишив пост міністра закордонних справ.11 листопада 1945 уряд було розпущено через проведення загальнонаціональних виборів, на яких перемогу здобула Комуністична партія Югославії
