Вихід Італії з війни змінив міжнародну обстановку і посилило внутр.політ. нестабільність в Болг. Політична ситуація особливо загострилась після раптової смерті Бориса III в кінці літа 1943 р незабаром після його поїздки до Берліна. Поширились чутки ніби царя отруїли за наказом фюрера. В умовах несприятливого для держав «осі» перебігу подій на фронтах смерть болгарського монарха викликала державно-політичну кризу в країні..Смерть монарха, з одного боку, ускладнила становище правлячих кіл, загострила боротьбу всередині урядового табору. З іншого боку, вона стимулювала діяльність опозиції, яка прагнула створити уряд з орієнтацією на Великобританію і США. 1 вересня 1943 р ліберальна опозиція прийняла спільну декларацію, яка стала спільною платформою буржуазної опозиції. У ній висловлювалося незгоду з внутр. і зовн. політикою уряду, проте виходом із кризової ситуації вбачалася угода з правлячими колами Опозиція протистояла урядовому та вітчизняному – фронтовому таборам. Першому - опором внутр і зовн політиці, що проводився урядом, другому - прихильністю до капіталістичному ладу. У той же час опозиція представляла інтерес і для уряду, який бачив в ній громадську силу, яка зможе підтримати в разі поразки Німеччини хоча б основні принципи існуючого в Болгарії суспільного ладу, і для Вітчизняного фронту, який прагнув використовувати її антинімецькі і антиурядові настрої. Тому за певних обставин вони допускали співпрацю з опозицією. Оформлення легальної опозиції в якості третього політичного чинника відповідало розстановці соціальних сил у країн: правлячі кола представляли інтереси прогерманской частини великої буржуазії, Вітчизняний фронт - робітників і частини дрібних і середніх буржуа, ліберальна опозиція - антинімецької частини великої буржуазії і частини народу, яка була незадоволена існуючим ладом, прихильна до приватно і боялася революції і комунізму.9 вересня 1943 р регентський склад для малолітнього царя був обраний звичайним Народними зборами XXV скликання, що було відвертим порушенням Тирновської конституції. Новий уряд очолив колишній міністр фінансів Добри Божилов, який прагнув уникати нових зобов'язань у відносинах з Німеччиною і продовжував спроби встановити контакти із західними союзниками СРСР, але безуспішно. З обранням регентства і призначенням нового уряду державна криза, хоча і неконституційним шляхом, але була подолана. Однак вихід з політичної кризи не було знайдено. Соціальна база режиму звузилася ще більше.Першорядне значення для розв'язання політичної кризи в Болгарії набував зовнішній фактор. Очевидність поразки Німеччини унеможливлювала збереження існуючого режиму. Вимальовувалося два варіанти майбутнього розвитку Болгарії: відновлення Тирновськой конституції і буржуазно-демократичного врядування або радикальні зміни у внутрішній і зовнішній політиці, спрямовані на докорінне суспільно-економічне перебудову. Навесні 1944 року криза загострилася через погіршення дипломатичних відносин Болгарії з СРСР. 1 червня 1944 р новий кабмін (очолив Іваном багряновим). Поставив перед собою мету здійснити зовнішньополітичний поворот: за сприяння США і Великобританії вивести Болгарію з війни, не пориваючи попередньо з Німеччиною. Проголосивши курс на зміни, уряд був не в змозі його реалізувати, оскільки за складом був компромісним між прихильниками цих змін і прихильниками колишнього пронімецького курсу, які паралізували зусилля Багрянова здійснити поворот не тільки в зовнішній, а й у внутрішній Так, спроба відриву від Німеччини супроводжувалася поступками і компромісами. Невдоволення політикою Багрянова наростало і він подав у відставку. Таким чином, всі спроби перегрупувати уряд і змінити зовнішньополітичний курс Болгарії, які були зроблені багряновими виявилися невдалими. Вітчизняний фронт, за допомогою країн антигітлерівської коаліції, став виявляти потужний вплив на політичну ситуацію в країні.
