Воли́нська траге́дія (у поль історіограф «Волинська різанина») — обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійсненф УПА та польською Армією Крайовою у 1943 році під час Другої світової війни на Волині, на тер. спільного проживання українців і поляків – Волині, Східній Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсяння, Лемківщині. Навесні 1943 Крайовий провід Організації українських націоналістів на Волині прийняв рішення про вигнання з Волині місц. поляків. Обґрунтовувалося таке рішення необхідністю перешкодити планам польс. провідних політ. сил повернути повоєн. Польщі зх.-укр. землі; а також покарати ч. місц. поляків за співпрацю з гітлерівцями, за допомогу рад. Партизанам, за вбивства польс. партизанами укр. громад. діячів на Холмщині.Спочатку акції укр. повстанців були спрямовані проти польс. співробітників гітлерівської адміністрації, що працювали в службах охорони лісів і держ. маєтків. Поступово вони поширилися також на польс. сільс. людність, Із лют. 1943 антипольс. акції охопили сх. повіти Волині – Сарненський, Костопільський, Рівненський та Здолбунівський. В черв. вбивства поляків поширилися на Дубнівський, Кременецький та Луцький повіти, в лип. – на Горохівський, Володимир-Волинський та Ковельський, а наприкінці серп. – на останній волин. повіт – Любомльський. Дії УПА підтримувала значна ч. місц. українців. Крайовий провід ОУН(б) на Волині розподіляв відібрані в поляків землі поміж укр. селян.11–13 лип. 1943 стався ген. виступ проти місц. поляків. Загони УПА майже одночасно атакували понад 100 польс. поселень. Після цього командування АК Волин. обшару (округу), щоб протидіяти загонам УПА, почало створювати власні партизан. загони, а також направило офіцерів і рядових бійців кадрового складу АК організовувати бази самооборони. Переважна більшість осередків польс. опору не витримали натиску загонів УПА й були знищені. Поляки тікали через кордон до Генеральної губернії або погоджувалися на добровільний виїзд на роботу до Нім. Від серед. літа й особливо восени 1943 польс. бази самооборони організовували напади на осередки й боївки УПА, а також походи на сусідні укр. села задля поповнення свого продовольчого забезпечення. Від подібних дій нерідко страждало укр. цивільне нас. Упродовж усього 1943 місц. поляки були стороною, що оборонялася. На серед. 1943 сили УПА складали щонайменше 10– 12 тис. бійців, а наприкінці року досягли 15–20 тис. Натомість польс. партизан. відділи нараховували тільки 1300 вояків. Ще бл. 3600 осіб, які мали зброю, діяли в базах самооборони.
